Мирослав Лозовський

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лозовський.

Мирослав Лозовський (біл. Міраслаў Лазоўскі; 10 липня 1973, Мінськ, БРСР — 16 травня 2023, Бахмут, Україна) — білоруський громадсько-політичний діяч, один із лідерів «Білого легіону».

Мирослав Лозовський
Народився	10 липня 1973(1973-07-10)  Мінськ, Білоруська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР[1]
Помер	16 травня 2023(2023-05-16)[2] (49 років)  Бахму́т, Донецька область, Україна[2][1]
Країна	Білорусь
Діяльність	політик
Alma mater	Білоруський національний технічний університет[2]
Знання мов	білоруська
Заклад	Knihazbord
Членство	Білоруське об’єднання військових і Білий легіон
Нагороди

біографія

Мати родом із Случчини, батько — із села Гаї на Могильовщині.

У 1995 році вступив до «Білоруського союзу військових», згодом став одним із засновників «Білого легіону». У 2006 році брав участь у президентських виборах у складі команди Олександра Козуліна.

У березні 2000 року він був першим засудженим за статтею 167.10 КоАП Білорусі («діяльність від імені незареєстрованих або перезареєстрованих політичних партій, профспілок або інших громадських об'єднань»).

Лозовського затримали в липні 2008 року за підозрою в причетності до вибуху на День Незалежності 4 липня. У 2017 році його затримали у так званій «справі патріотів». Звільнений через кілька місяців. Того ж року, 8 вересня, він одружився зі Світланою^[3].

Видавництво книг

Працював інженером з матеріально-технічного забезпечення, потім у видавництві «Книгазбор». Разом з істориком Миколою Плавінським заснував книжкову серію «Білорусь у війнах»^[4].

У серії вийшли такі книги^[5]:

1. Мікалай Плавінскі. Бітва на Нямізе 3 сакавіка 1067 года. Серыя «Беларусь у войнах». — Мінск: Медысонт, 2015
2. Плавінскі М. А. Узбраенне беларускіх земляў Х-ХІІІ стагоддзяў. Мінск: Галіяфы, 2013
3. Дзмітрый Матвейчык. Паўстанне 1863—1864 гадоў у Беларусі: Нарыс баявых дзеянняў. — Мінск: Медысонт, 2013

Еміграція

Після протестів 2020 року переїхав до України та воював у Білоруському добровольчому загоні проти російських агресорів^[6]. Загинув під час боїв під Бахмутом.

Нагороди[7]

Україна

• Заохочувальна відзнака ГУР МО «За мужність при виконанні спецзавдань» (№ 2845; 2 грудня 2022)
• Орден «За мужність» 3-го ступеня (Указ Президента України № 387 165; 14 червня 2023, посмертно)

Рада БНР

• Медаль «За бойові заслуги» (№ 004; 9 березня 2023)^[8]
• Медаль «Честь і гідність» (№ 1; 9 червня 2023, посмертно)
• Орден Залізного Лицаря, лицарський хрест (25 червня 2023, посмертно)^[9]

Вшанування пам'яті

• На честь Лозовського названа вулиця в Рівному^[10].
• 25 березня 2024 року в Національному музеї історії України було відкрито персональну виставку пам'яті Лозовського^[11].