Мирослав Хоєцький

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Хоєцький.

Мирослав Єжи Хоєцький (пол. Mirosław Jerzy Chojecki; 1 вересня 1949(19490901), Варшава — 10 жовтня 2025) — польський видавець і кінопродюсер. Активіст демократичної антикомуністичної опозиції в період Польської Народної Республіки^[2].

Мирослав Хоєцький
Народився	1 вересня 1949(1949-09-01)[1]  Варшава, Польська Народна Республіка
Помер	10 жовтня 2025(2025-10-10) (76 років)
Країна	Польща
Діяльність	видавець, кінопродюсер
Alma mater	Варшавський університет
Знання мов	польська
Членство	Stowarzyszenie Wolnego Słowad
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився 1 вересня 1949 року в сім'ї Марії Стипулковської-Хоєцької, бійця Армії Крайової та Кедива^[en], яка брала участь у польському опорі у роки Другої світової війни^[3].

Під час березневих подій 1968 року брав участь у студентському страйку у Варшавській політехніці, за що його згодом виключили з університету^[4]. З 1967 по 1972 рік був членом Асоціації польських студентів^[pl][2]. 1974 року закінчив хімічний факультет Варшавського університету, потім працював в Інституті ядерних досліджень^[2].

У червні 1976 року був одним з учасників кампанії з надання допомоги репресованим робітникам Урсуса та Радома. Як наслідок його звільнили з посади в інституті і 12 червня 1976 року він постав перед судом разом з Богданом Гжесяком і двома друкарями Польської торгової агенції Єжи Цехомським і Весфавом Куніковським^[5]. Того ж року був одним з організаторів Комітету оборони робітників. Ініціював незалежну видавничу діяльність і відповідав за тиражування «Інформаційно-комунікаційного бюлетеня КОР» підпільних газет комітету^[5].

У вересні 1977 року створив Незалежне видавництво NOWa●, яке стало найбільшим видавництвом, що працювало поза офіційною комуністичною цензурою, і став його керівником^[6]. Спочатку Хоєцький хотів, щоб NOWa публікувало історичні книги на теми, які офіційно заборонені або ігноруються комуністичною владою, але інші опозиціонери переконали його також публікувати літературні твори, зокрема Чеслава Мілоша та Гюнтера Граса. Коли комуністична таємна поліція заарештувала Хоєцького, Грасс підписав петицію з вимогою його звільнення^[7]. Разом з Чеславом Білецьким із CDN^[pl], Хоєцький був одним із найважливіших видавців, які співпрацювали з «Культурою», польським емігрантським журналом у Парижі, яким керував Єжи Ґедройць^[8].

Мирослав Хоєцький, 1981 рік

У березні 1980 року затриманий, потім він оголосив голодування, яке тривало 33 дні^[9]. У травні того ж року настоятель церкви Святого Христофора у Підкові-Лесьній очолив чергове голодування на знак протесту проти політичного ув'язнення Хоєцького й інших. До цього протесту приєдналися понад двадцять членів демократичної антикомуністичної опозиції, зокрема Яцек Куронь, Бронислав Вільдштейн^[pl], Александр Галл^[en], Ян Юзеф Ліпський, а також угорський опозиціонер і видавець Тибор Пах^[9]. Після суду Хоєцького засудили до півтора року умовно^[9].

У серпні 1980 року організував друк видань «другого контуру» (так на той час у Польщі називалася підпільна преса). Його знову заарештували, але звільнили після підписання Гданської угоди між комуністичним урядом і страйкарями Гданська, що призвело до створення профспілки «Солідарність»^[10]. Хоєцького поновили на роботі в Інституті ядерних досліджень. Того ж року він став членом «Солідарності».

У жовтні 1981 року виїхав за кордон і перебував у Франції, коли уряд генерала Войцеха Ярузельського запровадив у Польщі воєнний стан. Залишався у вигнанні в Парижі та видавав щомісячний журнал «Kontakt», знімав фільми про сучасну історію Польщі й організовував підтримку підпілля в Польщі, включно з наданням медіаобладнання та інших технічних засобів^[11]. У цей період продовжував співпрацювати з Єжи Ґедройцем^[12].

1990 року повернувся до Польщі. Став одним із засновників першої комерційної телевізійної станції NTW (Nowa Telewizja Warszawa, Нове телебачення Варшави), заснував кіногрупу Kontakt і був радником міністра культури.

2004 року ініціював і як директор очолив Міжнародний кінофестиваль «Єврейські мотиви»^[en] у Варшаві.

Був ініціатором і почесним президентом Асоціації за свободу слова^[13]. Був членом Громадського комітету «Солідарності з Україною».

2005 року був почесним членом комітету Дональда Туска під час президентської кампанії. 31 серпня 2006 року президент Лех Качинський нагородив Хоєцького Командорським хрестом ордена Відродження Польщі^[2]. 2022 року, у 46-ті роковини створення Комітету оборони робітників, отримав від президента Анджея Дуди орден Білого Орла^[14][15]. У листопаді 2024 року підтримав кандидатуру Кароля Навроцького на посаду президента Польщі на виборах 2025 року^[16].

Помер 10 жовтня 2025 року у 76 років^[17].