Митьково-Качкарі

Митько́ве-Качкарі́ — село Новоазовської міської громади Кальміуського району Донецької області України. Відстань до райцентру становить близько 14 км і проходить автошляхом місцевого значення.

село Митьково-Качкарі
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Кальміуський район
Тер. громада	Новоазовська міська громада
Код КАТОТТГ	UA14100070200020918
Облікова картка	Митьково-Качкарі
Основні дані
Населення	419
Поштовий індекс	87661
Телефонний код	+380 6296
Географічні дані
Географічні координати	47°10′19″ пн. ш. 37°57′14″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	55 м
Відстань до обласного центру	123 км
Відстань до районного центру	14,1 км
Найближча залізнична станція	Сартана
Відстань до залізничної станції	37,4 км
Місцева влада
Адреса ради	87660, Донецька область, Новоазовський район, с. Безіменне, вул. Радянська, 45
Сільський голова	Жук Сергій Іванович
Карта
Митьково-Качкарі
Митьково-Качкарі
Мапа

Унаслідок військової агресії збройних формувань Росії з серпня 2014 р. Качкарське перебуває на тимчасово окупованій території.

Населення

Згідно з переписом населення УРСР, радянського, народного і соціалістичного Українського господарства 1989 року чисельність наявного населення села становила 420 осіб, з яких 202 чоловіки та 218 жінок.^[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 418 осіб.^[2]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[3]

Мова	Відсоток
українська	90,45 %
російська	9,55 %

Господарство

За радянської влади в селі існував колгосп «Дружба народів», серед напрямків діяльності якого були: тваринництво, рослинництво, зернові, садівництво і виноградарство. На початку XXI ст. відокремився агроцех № 5 Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча (зернові, тваринництво), з 2011 року агроцех переданий у холдинг «Харвіст» (група СКМ Ріната Ахметова). Головний напрямок діяльності — зернові. В нинішній час закрита ферма великої рогатої худоби. Трудова зайнятість населення — сезонна. Головне джерело існування — виробництво домашніх господарств.

Торгівля представлена приватним магазином і їдальнею. В останній час зріс відтік молоді на заробітки і постійне місце проживання у міста. Село вимирає.

Культура, освіта і медицина

У 1920-30 рр. під час колективізації після організації колгоспу було відкрито клуб. В 1970-х роках було побудована нова будівля Палацу культури з кінозалом на 200 місць, бібліотекою і приміщенням для дозвілля.

Школа-семирічка (восьмирічка) теж була відкрита за часів радянської влади. Під час Німецько-радянської війни будівля школи була спалена нацистами, а потім після війни знову відбудована. В 2000—2011 роках будівля школи була заново відремонтована Маріупольським металургійним комбінатом ім. Ілліча. Шкільна котельня заново газифікована. В нинішній час це школа 1-2 ступені, яка знаходиться під загрозою закриття, як малокомплектна.

У 1960-80-тих рр. XX століття в селі працював колгоспний дитсадок, який після розпаду СРСР був закритий.

При радянській владі в селі працював фельдшерський пункт. Нова будівля фельдшерського пункту, будівництво якої почалося в 1980х роках залишилась недобудованою Нині медичну фельдшерську допомогу жителям села надає медсестра школи.

Транспортне сполучення

У 2012 році перервано існуюче з 1968 року постійне пряме автобусне сполучення з райцентрами Новоазовськ і Маріуполь по автодорозі E58 (Ростов-на-Дону — Одеса). З великими труднощами відбувається автобусне сполучення села автодорогою Т 0519 (Маріуполь — Тельманове (в зимовий час працює нерегулярно).