Михайлов Микола Миколайович (міністр УРСР)

Мико́ла Микола́йович Миха́йлов (6 травня 1912, місто Твер, тепер Російська Федерація — 31 серпня 1979, місто Київ) — український радянський діяч, міністр сільського будівництва УРСР, заслужений будівельник УРСР. Депутат Верховної Ради УРСР 6—8-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ (1966—1976).

Михайлов Микола Миколайович
Народився	6 травня 1912(1912-05-06)  Твер, Російська імперія
Помер	31 серпня 1979(1979-08-31) (67 років)  Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	державний діяч
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Михайлов.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Михайлов Микола.

Біографія

Народився в травні 1912 року в родині робітника.

Трудову діяльність розпочав у чотирнадцятирічному віці учнем слюсаря Тверського вагонобудівного заводу. З 1928 року — слухач вечірнього відділення робітничого факультету.

З 1932 року — у Червоній армії. У 1937 році закінчив Військово-інженерну академію імені В. В. Куйбишева, здобув спеціальність військового інженера-будівельника.

З 1937 року — інженер, головний спеціаліст на спорудженні різних об'єктів у Ленінградській області РРФСР.

Під час німецько-радянської війни у 1941—1942 роках — керівник району оборонних робіт Західного фронту. У 1942—1946 роках — на керівній будівельній роботі у Свердловській області РРФСР.

Член ВКП(б) з 1943 року.

У 1946—1949 роках — керівник будівельних робіт по відбудові міст Риги і Феодосії.

У 1949—1955 роках — головний інженер будівельного тресту в місті Києві. У 1955—1957 роках — у відрядженні в Китайській Народній Республіці.

У 1957—1960 роках — начальник відділу капітального будівництва; начальник управління будівництва Київського економічного адміністративного району (Київського раднаргоспу). У 1960 — лютому 1962 року — заступник голови Ради народного господарства (раднаргоспу) Київського економічного адміністративного району.

У лютому 1962 — січні 1963 року — начальник Головного управління будівництва, будівельної індустрії та проєктно-розвідувальних робіт Української ради народного господарства (Укрраднаргоспу).

У січні 1963 — листопаді 1965 року — начальник Головного управління по будівництву в Київському економічному районі (Головкиївбуду).

22 листопада 1965 — 19 жовтня 1973 року — міністр сільського будівництва Української РСР.

З 1973 року — персональний пенсіонер союзного значення. Похований в Києві.

Нагороди

• орден Леніна
• орден Червоного Прапора
• два ордени Трудового Червоного Прапора
• орден Червоної Зірки
• два ордени «Знак Пошани»
• медалі
• Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (19.05.1972)
• «Заслужений будівельник Української РСР» (7.08.1965)

Джерела

• Газета «Радянська Україна» — березень 1966 р.