Михайло (митрополит Київський, 988-992)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Михаїл.

Михайло, також Михаїл — митрополит Київський, персонаж церковної легенди, який традиційно вважається першим митрополитом Київським (988-992), нібито поставленим за часів князя Володимира Великого. Однак сучасні дослідники не визнають існування такого митрополита як історичної особи. Образ Михайла виник значно пізніше та є результатом хибного тлумачення джерел і літературних реконструкцій, що відображають рівень історичних знань давньоруського книжництва XII–XVII століть.

Михайло
Митрополит Київський і всієї Русі
988 — 992
Церква:	Константинопольська православна церква
Попередник:	Настас Корсунянин
Наступник:	Леонтій
Діяльність:	митрополит
Народження:	10 століття
Смерть:	ймовірно сер. Х ст. Київ, Київська Русь
Похований:	Києво-Печерська лавра
Михайло у Вікісховищі

Походження легенди

Єдиним давнім джерелом, яке містить згадку про митрополита Михайла, є так званий «Церковний статут князя Володимира» — компілятивний текст, що остаточно сформувався у XII–XIII століттях. У ньому нібито сам Володимир каже:

«Се аз, князь великий Василей, нарицаемый Володимер, сын Святославль, унук Игорев, блаженный Ольги, усприал есмь крещение святое от греческих царей Константина и Василья и Фотея патриарха, узях перваго митрополита Михаила на Киев и на всю Русь, иже крести всю землю Рускую» («Церковный устав св. князя Владимира краткой редакции»)

Однак цей текст містить очевидні анахронізми — зокрема згадку про патріарха Фотія (857–886), який жив за понад сто років до хрещення Русі. Це дозволяє зробити висновок, що статут є пізньою компіляцією, а описані в ньому події відображають вже спотворене уявлення книжників пізнішого часу.^[1]

На думку польського історика Олександра Поппе, укладач тексту, ознайомившись із анонімним викладом символу віри у «Повісті временних літ» (який насправді є скороченим викладом твору Михайла Синкела IX століття), зробив хибне припущення: буцімто цей Михаїл був духовною особою при самому Володимирові.^[1] Враховуючи, що титул «синкел» йому здався занизьким (грецьке слово «синкел» дослівно означає «той, що живе в тій самій келії», келійник по-нашому), автор тексту надав Михаїлу статус митрополита — титул, який був звичним для церковних ієрархів його часу.^[1]

Вигадане житіє

У подальші століття легенда про «митрополита Михаїла» отримала розгалужений розвиток, зокрема в бароковій історіографії XVII століття. Так, у хроніці Феодосія Софоновича (1672) наведено вигадане оповідання, що приписує Михайлу:^[1]

1. участь у знищенні язичницького ідола в Києві;
2. заснування монастиря на горі біля місця, де з ідола «вигнано біса»;
3. будівництво храму святого Михаїла, нібито першого Михайлівського Золотоверхого монастиря;
4. особисте проживання в цьому монастирі.

Ці твердження не підтверджені жодними давніми джерелами й розглядаються сучасними дослідниками як літературна вигадка. Софонович приписував заснування Видубицького монастиря також князю Володимиру, попри те, що в Іпатіївському літописі чітко вказано його заснування 1070 року, а освячення — 1088-го.

Історична критика

Уже в XIX столітті Микола Закревський у «Описі Києва» (1868) звертав увагу на міфічний характер образу «митрополита Михайла», хоча й обережно утримався від категоричного заперечення його існування.^[1] У XX столітті ця позиція була переглянута: критичний аналіз джерел показав, що образ Михайла — це пізня інтерпретація, створена з метою надання більшої ваги і давнини київській церковній традиції.

Сучасна наука вважає, що першим достеменно відомим митрополитом Київським був Теофілакт^[2], поставлений в кінці X століття, або навіть Теопемпт^[1], поставлений у першій половині XI століття за правління Ярослава Мудрого. Жодних історичних свідчень про Михайла як митрополита не існує.

У сучасній історіографії

На сьогодні більшість дослідників дотримуються думки, що «митрополит Михаїл» є фіктивною постаттю, створеною внаслідок помилкового зіставлення текстів і церковних традицій. Легенда про нього — приклад того, як уявлення про минуле формувались у середньовічній книжності не на основі фактів, а через логічні домисли, узвичаєні терміни і бажання обґрунтувати певну традицію постфактум.^[1]

Джерела

• Білокінь С.І. КИЇВСЬКІ ІЄРАРХИ, загальний перелік київських єпископів, архієпископів, митрополитів і патріархів // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• Жарких Микола «Фальшиві київські мощі «святої Варвари» або Михайлівські легенди в історії Києва». Київ, 2012. - с. 5—7. pdf
• Поппэ А. В. Митрополиты Киевские и всея Руси (988—1305 гг.) // Щапов Я. Н. Государство и церковь Древней Руси X—XIII вв. Москва: Наука, 1989. С. 191—206.
• Софонович Ф. Кройника з літописцов стародавних (1672).
• Закревский Н. В. Описание Киева. Москва, 1868, Т. 2, с. 502—506.