Млини (Підкарпатське воєводство)

Млини (пол. Młyny) — село на Закерзонні, у Польщі, у гміні Радимно, Ярославського повіту, Підкарпатського воєводства. Населення — 296 осіб (2011^[1]).

Село
Млини пол. Młyny
Церква Покрови Богородиці
Координати 49°58′00″ пн. ш. 23°04′00″ сх. д.
Країна	ПольщаПольща
Воєводство	Підкарпатське воєводство
Повіт	Ярославський повіт
Гміна	Радимно
Населення	296 осіб (2011[1])
Часовий пояс	UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код	(+48) 16
Поштовий індекс	37-552
Автомобільний код	RJA
SIMC	0609735
GeoNames	764585
OSM	r6727801 ·R
Млини Млини (Польща) Млини Млини (Підкарпатське воєводство)
Млини у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Млини.

Історія

Село виникло на згарищі містечка Дропати, знищеного 1672 р. татарами. З містечка вцілів присілок Гаки над річкою Шкло. Присілок почали називати Мельниками, згодом Млинами.

У 1772—1918 рр. село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. У 1880 році село належало до Яворівського повіту, у селі нараховувалося 939 мешканців і 4 на землях фільварку, більшість — греко-католики (крім 44 римо-католиків).^[2]

У 1919—1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Яворівського повіту Львівського воєводства, у 1934—1939 рр. входило до складу ґміни Ґнойніце.

На 01.01.1939 в селі було 1280 жителів, з них 1265 українців-грекокатоликів, 10 українців-римокатоликів і 5 євреїв^[3].

16 серпня 1945 року Москва підписала й опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном. Українці не могли протистояти антиукраїнському терору після Другої світової війни. Частину добровільно-примусово виселили в СРСР (936 осіб — 240 родин)^[4]. Решта українців попала в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і була депортована на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині^[5].

У 1945—1954 р. існувала ґміна Млини. У 1975–1998 роках село належало Перемишльському воєводстві, яке було ліквідоване в результаті адміністративної реформи у 1999 році.

У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][6]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	159	30	109	20
Жінки	137	28	79	30
Разом	296	58	188	50

Церква

У селі збереглась церква Покрова Прсв. Богородиці (1733), парохом якої був до смерті Михайло Вербицький (1856—1870), автор гімну України «Ще не вмерла України …».