Мобінг (етологія)

Мобінг в тваринному світі (англ. mob — агресивний натовп, банда) — явище, що є захисною поведінкою, яка застосовується для спільного захисту від хижаків, в основному для захисту молодняка. Як правило, моббінг — це спільна атака на потенційно небезпечного хижака^[1]. Найчастіше спостерігається у птахів, хоча також відомі приклади моббінга і у інших видів, таких як сурикати, деякі копитні і кити^[2][3]. Помічено, що мобінг еволюційно розвивався у тих видів, потомство яких часто піддається атакам хижаків. Мобінг може доповнювати інші адаптаційні механізми, такі як захисне забарвлення тощо.

Ворони атакують канюка

Конрад Лоренц у своїй книзі «Про агресію» (1966) приписував моббінг серед птахів і тварин інстинктам, що кореняться в дарвінівській боротьбі за виживання. На його думку, люди схильні до подібних вроджених імпульсів, але здатні поставити їх під раціональний контроль (див. Мобінг)^[4] .

Птахи

Велика Пітанга (праворуч) відганяє яструба

Моббінг часто зустрічається у тих видів птахів, які розмножуються в колоніях, наприклад, у чайок^[5] . У Північній Америці моббінг спостерігається у таких птахів, як пересмішники, ворони, сойки, синиці, крячки, чорні дрозди і канадські повзики ^[6] . Поведінка включає в себе політ навколо порушника, гучні крики і випорожнення . Моббінг також може використовуватися для боротьби за корм, при цьому дрібним птахам вдається відганяти більших птахів і ссавців. Для цього частина птахів відволікають конкурента, а інші швидко крадуть корм. Птахи-сміттярі, такі як чайки, часто використовують такий прийом, щоб красти їжу у людей. Зграя птахів може відігнати навіть велика тварина або людини. Так, озерні чайки агресивно атакують представників більших видів птахів, таких як ворони-стерв'ятники^[7] .

Ворони приготувалися до атаки білоголового орлана

Крім відгону хижака, моббінг застосовується для того, щоб привернути увагу до хижака, унеможливлюючи раптову атаку останнього. Моббінг грає вирішальну роль в ідентифікації хижаків і навчанні ідентифікації хижаків. Реінтродукція часто буває невдалою через те, що на новому місці у популяції відсутні знання про те, як ідентифікувати місцевих хижаків^[8].

Моббінг становить небезпеку навіть для сплячих [дрібних] хижаків, оскільки може залучити більш великих хижаків. Тому нічні хижаки, такі як сови, мають яскраво виражене маскувальне оперення і приховані місця днювань.

Інші тварини

Поява групової поведінки в різних таксонах, включаючи каліфорнійських ховрахів, підтверджує теорію конвергентної еволюції

Спільні дії, крім мартинів і інших птахів, спостерігаються також у інших видів тварин. Це підтверджує теорію конвергентної еволюції, яка стверджує, що через східний тиск відбору різні види можуть виробляти подібне пристосувальне поводження. Так, моббфнг, як засіб захисту від хижаків, спостерігається у деяких видів ссавців . Одним із прикладів є каліфорнійський ховрах, який відволікає хижаків, таких як гримуча змія і соснові змії, від пошуку входу в нору, кидаючи їм пісок в морду, що порушує роботу органів почуттів у цих хижаків^[9].

Моббінг практикують також деякі риби. Наприклад, сонячний окунь синьозябровий іноді нападає на кайманових черепах^[10]. Також відомо, що горбаті кити застосовують моббінг проти косаток, навіть коли останні нападають на інші види китів, тюленів, морських левів і рибу^[11].

Еволюція

Стадо африканських буйволів застосовує груповий захист проти лева

Еволюція моббінга може бути пояснена за допомогою еволюційно стійких стратегій, які в свою чергу засновані на теорії ігор^[12] .

Моббінг включає в себе ризики (витрати) для особини і вигоди (прибуток) як для даної особини, так і для і інших.

Співпрацюючи, щоб успішно відігнати хижаків, всі залучені особини збільшують свої шанси на виживання і розмноження. У окремої особини мало шансів проти більшого хижака, але коли задіяна велика група, ризик для кожного члена групи зменшується. Це так званий «ефект розбавлення», запропонований В. Д. Гамільтоном . Він є ще одним способом пояснення співпраці навіть серед егоїстичних особин. Інше трактування переваг нападу великою групою дають закони Ланчестера^[13][14] .

Інша інтерпретація включає використання теорії сигналізації і, можливо, принципу гандикапу . Ідея полягає в тому, що особина, беручи участь в мобінгу, з одного боку, піддає себе ризику, а з іншого — підвищує свій статус, демонструючи свої якості з тією метою, щоб її вибирали потенційні партнери^[15] .