Мови з позатериторіальною монофункційністю

Мови з позатериторіальною монофункційністю — це мови, які обслуговують увесь етнос у межах держави (повноетнічні повнотериторіальні), і поширені поза своєю територією, виконуючи якусь одну функцію. Наприклад, італійська мова стала світовою мовою вокалістів і вивчається в консерваторіях усього світу. В XIX столітті широкого монофункційного розповсюдження набула французька як мова дипломатії.

Див. також

• Одноосібні мови
• Частковоетнічні мови
• Частковогенераційні мови
• Повноетнічні частковотериторіальні мови
• Повноетнічні повнотериторіальні мови
• Поліфункційні мононаціональні мови
• Поліфункційні полінаціональні мови
• Поліфункційні поліетнічні мови
• Соціолінгвістична класифікація мов

Література

• Ткаченко О. Б. До соціолінгвістичної оцінки мов // Мовознавство — 1988. — № 2. — С. 23-24.
• Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства. — К. — Одеса, 1991. — С. 105—109.