Модель паралельних обчислень

Моделі паралельних обчислень

Паралельне програмування пов'язане з додатковими труднощами – необхідно явно керувати роботою тисяч процесорів, координувати мільйони міжпроцесорних взаємодій. Для того щоб вирішити задачу на паралельному комп’ютері необхідно розподілити обчислення між процесорами системи так, щоб кожен процесор розв'язував частини задачі. Крім того, бажано, щоб як найменший обсяг даних передавався між процесорами, оскільки комунікації значно повільніші, ніж обчислення. Часто виникають конфлікти між ступенем розпаралелювання і обсягом комунікацій, тобто – чим більше процесорів використовуються для обчислення розпаралеленої задачі, тим більший обсяг даних необхідно передавати між ними. Середовище паралельного програмування має надавати адекватне керування розпаралелюванням і комунікаціями даних. Через складність паралельних комп’ютерів і їх значну відмінність від традиційних однопроцесорних комп’ютерів – не можна просто скористатись традиційними мовами програмування і очікувати високої продуктивності.^[1]