Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Мозговий Микола Петрович
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Мико́ла Петро́вич Мозгови́й (1 вересня 1947, Сарнів, Волочиський район, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР — 30 липня 2010, с. Кийлів, Бориспільський район, Київська область, Україна) — український естрадний співак, композитор-пісняр, народний артист України (1993), заслужений артист України, кавалер ордена князя Ярослава Мудрого.
Remove ads
Біографія
Узагальнити
Перспектива
Народився 1 вересня 1947 в селі Сарнів Волочиського району Хмельницької області.
З 1962 по 1966 навчався в Чернівецькому музичному училищі імені Сидора Воробкевича. У 1969 році вступив до Харківського юридичного інституту, який кинув у 1973 році, бо з 1971 по 1973 рік навчався в Республіканській студії естрадно-циркового мистецтва в м. Києві, де працював співаком у ресторані «Метро».
Вчився в Київській державній консерваторії ім. Петра Чайковського в класі Костянтина Огнєвого по фаху «сольний спів».
У 1971—1994 роках працював солістом «Укрконцерту». У 1974—1975 — художній керівник ВІА «Беркут» (Івано-Франківськ).[1]
Двічі займав друге місце на конкурсі виконавців пісень соцкраїн в Ялті в 1979 та в 1981 роках.
Написав чимало пісень, віршів, які стали популярними. Через суперечки з керівником «Укрконцерту» Борисом Шарварком не був прийнятий до Спілки композиторів. У 1986 році зібрав та очолив власний гурт «Вересень», з яким і гастролював.
У 1986 році удостоєний почесного звання «Заслужений артист України».
Якийсь час був референтом ЦК ЛКСМУ з питань культури, потім працював парторгом «Укрконцерту». З 1991 член СПУ, а з 2001 по 2007 член партії «Справедливість».
У 1991 році покинув сцену та зайнявся менеджментом у шоу-бізнесі.
З 1993 очолював Український мистецький фонд імені В. Івасюка. Був засновником і незмінним головою журі міжнародного телевізійного фестивалю «Пісня буде поміж нас», фестивалю сучасної української пісні ім. Володимира Івасюка (м. Чернівці) та фестивалю «Море друзів» (м. Ялта), в межах яких проводяться конкурси молодих виконавців сучасної естрадної пісні.
.jpg)
З 1994 по 1999 — директор і художній керівник Українського державного театру пісні.
З 1999 — завідувач кафедрою теорії та методики постановки голосу Інституту мистецтв Національного педагогічного університету ім. Михайла Драгоманова, професор (2004).
З березня 2005 працював генеральним директором-художнім керівником Національного палацу мистецтв «Україна».
У 2007 році захистив дисертацію на тему: «Становлення і тенденції розвитку української естрадної пісні» та здобув науковий ступінь кандидата мистецтвознавства.
Помер на 63-му році життя 30 липня 2010 року у власному домі в селі Кийлів Бориспільського району[2]. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°24′59.2″ пн. ш. 30°30′5.3″ сх. д.).
Родина
Дочка — Олена, для якої написав кілька пісень («Білі лілеї», «Ти згадай», «Матіола», тощо), бо сподівався, що вона стане співачкою. Якийсь час Олена була дружиною співака Олександра Пономарьова. Онучки — Зоя та Женя.
Remove ads
Творчий доробок
Автор пісень на слова українських поетів:
- «Зачаруй нас, любов» (сл. В. Герасимова)
- «Минає день, минає ніч» (сл. Ю. Рибчинського)
- «На щастя, на долю» (сл. М. Ткача)
- «Серце скрипки» (сл. В. Герасимова)
- «Тополиний край» (муз. І. Поповича, сл. В. Крищенка)
Пісні на власні слова:
- «Край, мій рідний край»
- «Моя перша любов»
- «Спомин»
- «Горянка»
- «Вперше»
- «Ти пригадай»
Відзнаки
У 1993 за великий особистий внесок у розвиток і збагачення української культури, високу професійну майстерність Мозгового М. П. удостоєний звання «Народний артист України».
Пам'ять
Щороку по смерті Миколи Мозгового за сприянням його дочки Олени проходять вечори пам'яті, на яких у виконанні сучасних артистів звучать його пісні.[3]
2012 року Хмельницькій дитячій музичній школі присвоєно ім'я Миколи Мозгового.[4]
18 січня 2024 року скверу між вулицями Бастіонна та Михайла Бойчука присвоєно ім'я Миколи Мозгового.[5]
Примітки
Посилання
Література
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads