Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Молчанов Геннадій Анатолійович
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Генна́дій Анато́лійович Молча́нов (нар. 5 серпня 1960, Миколаїв) — український письменник, журналіст, художник та ветеран бойових дій на сході України[1].
Remove ads
Життєпис
Народився і виріс у Миколаєві. Після закінчення середньої школи №28 здобув фах кравця чоловічого та дитячого верхнього одягу. Навчався у Київському національному університеті культури і мистецтв, але не закінчив його[2].
Серйозно займатися літературною творчістю почав з 1996 року. Сам він з гумором описував своє покликання як «письменницьку болячку», проти якої немає ліків[3]. Уже перша його п'єса «Черговий ранок» принесла йому визнання — перемогу на обласному конкурсі молодих митців «Золота арфа». Працював журналістом у різних виданнях[4].
Remove ads
Участь у російсько-українській війні
На початку 2015 року, у віці 54 років, Геннадій Молчанов добровільно прийшов до військкомату, щоб долучитися до захисту України. Як він сам пояснював, це був його обов'язок як українця та «польове дослідження» для письменника[5].
Його призначили до мінометної батареї 93-ї окремої механізованої бригади. Протягом одинадцяти місяців (з березня 2015 по лютий 2016) він воював у селищі Піски, що стало однією з найгарячіших точок на карті бойових дій поблизу Донецького аеропорту[6].
Війна кардинально змінила його світосприйняття та творчість. За його словами, його «„рожеві окуляри“ розбилися вщент на полі бою», і він перейшов від алегоричних творів до реалізму[5]. З Пісків він привіз двох собак-побратимів — Анфісу Петрівну та Бусоль, яка втратила лапу під час обстрілу. Вони стали героями його книги «Перемир'я»[7].
Ще одним символічним епізодом стало те, як Молчанов проніс через війну знайдене на смітнику ювілейне видання «Кобзаря» Тараса Шевченка 1939 року. На його вільних сторінках він зібрав близько 200 підписів побратимів, а після демобілізації передав книгу до Національного військово-історичного музею України[5].
Remove ads
Творчість
Узагальнити
Перспектива
Література
Геннадій Молчанов відомий своїми творами в жанрах гумору, фарсу, сатири та фантастики. Його п'єса «Черговий ранок» (1996) стала лауреатом премії «Золота арфа». Роман «Ножни» (пародія на фентезі) та повість «Стуком повниться земля» у 1998–1999 роках номінувалися на престижні премії в галузі фантастики «Бронзовий равлик» та «Інтерпрес-кон»[2][8].
Військовий досвід знайшов відображення в романі «Перемир'я. Польові дослідження війни» (2018), де детально описано один день із життя мінометників під час так званого перемир'я в Пісках[6].
Живопис
Малювати Геннадій Молчанов почав у 1990-х роках як художник-самоук. Свій стиль він називає «стилем Геннадія Молчанова», а картини — «книгами на полотні», підкреслюючи їх глибокий зміст[7]. У його доробку понад 80 робіт, з них 15 були створені на передовій, часто на підручних матеріалах, знайдених у зруйнованих будівлях[5].
Через брак місця у квартирі, він створив унікальну художню галерею просто у під'їзді свого будинку, де розмістив близько 25 картин, написаних у період з 2006 по 2020 рік[7].
У жовтні 2019 року відбулася його перша персональна виставка «Емоція» в Центральній міській бібліотеці ім. М. Л. Кропивницького. Згодом були й інші виставки, зокрема «День мого міста» (2022) та «Побратими» (2022), присвячена його врятованим з фронту тваринам[8].
Нагороди та визнання
Бібліографія
Окремі видання
- Правди різні, а Істина – одна: збірка прозаїчних творів (Миколаїв: Іліон, 2007)
- Готель «Ковток Незалежності»: роман (Київ: Зелений пес, 2008)
- Перемир'я. Польові дослідження війни: роман (Миколаїв: Іліон, 2018)
Друкувався в літературних журналах «Порог» (Кропивницький), «Склянка Часу*Zeitglas» (Канів-Мьонхенгладбах), «Соборна вулиця» (Миколаїв) та колективних збірках «Сліпий василіск» (Харків, 2000), «Миколаївське небо» (Київ, 2006), «Живлюща сила ємигії» (Миколаїв, 2019) та інших[2][10][8].
Remove ads
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads