Монастир Пактократор (Константинополь)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Пантократор (значення).

Мечеть Зайрек (тур. Molla Zeyrek Camii) — другий за величиною (після собору Святої Софії) пам'ятник візантійського зодчества, що зберігся від Константинополя.

Монастир Пактократор
41°01′11″ пн. ш. 28°57′26″ сх. д.
Тип споруди	церква мечеть монастир[1] і hospitald
Розташування	Туреччина[1][2] , Фатіх[1] Zeyrekd
Початок будівництва	1136
Будівельна система	цегла
Стиль	Архітектура Візантійської імперії і Османська архітектура[2]
Належність	іслам
Стан	частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d][3] і cultural property requiring protectiond
Епонім	Архангел Михаїл
Монастир Пактократор (Константинополь) (Туреччина)
Монастир Пактократор у Вікісховищі

Церкви монастиря. Вид з північного сходу

Починаючи з 1118 візантійська імператриця Ірина Комніна будувала недалеко від храму Святих Апостолів монастирський комплекс (церква, бібліотека, дивноприймниця з лікарнею, будинок піклування для старих і психіатрична лікарня) на честь Христа Пантократора.

Після її смерті в 1124 будівництво продовжив імператор Іоанн II (на згадку про перемоги, здобуті ним над ворогами), який звів трохи на північ церкву на честь ікони Богоматері Милостивої і поєднав її (не пізніше 1136) з монастирем критим переходом з годинником. Монастир був оточений високою стіною із двома воротами. Кафолікон монастиря був присвячений Софії Премудрості Божої. Обидва вінценосні ктитори були поховані в каплиці, так само як і імператор Іоанн V з династії Палеологів.

Із встановленням Латинської імперії монастир Пантократора перейшов до рук венеційського кліру, який помістив у соборному храмі знамениту ікону Одигітрії. Імператор Балдуїн II влаштував тут свій палац.

Після вигнання латинян із міста до монастиря повернулося православне життя, а одного із тутешніх ченців обрано патріархом під ім'ям Геннадія Схоларія відразу після взяття міста османами. Він не зміг запобігти перетворенню в 1471 монастиря на мечеть, яка пізніше отримала назву на згадку про Зайрека — мудреця з сусіднього медресе. Мозаїки та фрески існували до пожежі, що відбулась в кінці 18 століття. Про них згадували мандрівники, зазначаючи про те, що всі обличчя святих на них знищені турками які відкрили мечеть в будівлі монастиря.

До кінця XX століття стародавні будівлі занепали, що ЮНЕСКО занесло їх до списку об'єктів Світової спадщини, яким загрожує знищення.

У 2009 турецька влада приступила до масштабної реставрації, яка була завершена в 2019^[4].

Настоятелі монастиря

• Йосип Агіогліцерит (можливо бл. 1136 — бл. 1154)
• Феодосій де Віллардуен (бл. 1261—1265)
• Макарій Макріс (бл. 1420—1431)
• Геронтій (можливо 1431—1453)