Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Монети італійської ліри
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Монети італійської ліри карбувалися між 1861—2001 роками. Спочатку вони були законним платіжним засобом Королівства Італії (1861—1946), а потім Італійської республіки з 1946 року і до повного переходу на євро 1 січня 2002-го. Протягом всієї своєї історії було випущено 22 номіналів монет, стандартних й пам'ятних та ювілейних. Найменшим номіналом була монета 1 чентезимо, а найбільшим — 10 000 лір.
Remove ads
Історія
Узагальнити
Перспектива
Королівство Італія
Об'єднання Італії також більш виразно показало плутанину в італійській грошовій системі, що існувала до цього, яка в основному була заснована на срібному монометалізмі, тоді як в Королівстві Сардинії й в інших крупних європейських країнах був золотий монометалізм[1]. Щоб узгодити різні грошові системи, було вирішено вибрати біметалізм, натхненний моделлю французького франка, з якої були взяті параметри монет і обмінний курс 1 до 15.50 між золотом і сріблом. Проте італійська монетна система відрізнялася від французької двома аспектами: срібні монети можна було обмінювати в необмеженій кількості з державою, проте було обмеження на обмін між приватними особами; було також вирішено карбувати монети, які номінально мали срібло 900 проби, але фактично містили лише 835 пробу, щоб таким чином наблизити їх до реального обмінного курсу між золотом і сріблом, який становив приблизно 1 до 14,38[2]. Рівно за чотири місяці після проголошення Королівства Італія уряд запровадив нову національну валюту — італійську ліру. Нова валюта як законний платіжний засіб була затверджена королівським указом від 17 липня 1861 року, в якому визначався обмінний курс валют для переходу на ліру і той факт, що місцеві валюти залишалися законним платіжним засобом у відповідних провінціях їх походження[3].
З 1861 року почали карбуватися монети номіналом 1, 2 і 5 чентезимо з міді, 50 чентезимо, 1, 2 і 5 лір зі срібла та 10 і 20 лір із золота. Наказом від 24 серпня 1862 року всі монети колишніх італійських держав були остаточно замінені італійською лірою із вмістом 0.29025 г чистого золота або 4.5 г срібла (до 4.459 г у 1863 році), що відповідало вартості старої наполеонівської ліри та сучасного французького франка[4]. З останньою валютою була повна взаємозамінність, що дозволило увійти в Латинський монетний союз й дозволити вільний обіг французького, швейцарського та бельгійського франків на території об'єднаної Італії. Пізніше до існуючих номіналів були додані монети в 10 чентезимо (мідь), 20 чентезимо (спочатку срібло, а потім мідно-нікелевий сплав), 5, 50 і 100 лір (золото).
Вступ Італії у Першу світову війну (1915 року), призвів до дефіциту металу для карбування монет, через що був відновлений фіатний стандарт, який до цього скасували 1909 року. Фіат проіснував до 1927 року, тоді золотий вміст 1 ліри складав 0.07919 г. 1935 року зобов'язання щодо золотого забезпечення ліри були скасовані, а 1936-го її золотий вміст встановили на рівні 0.04677 г.
Після Першої світової війни монети в 50 чентезимо, 1 і 2 ліри почали карбувати з нікелю, а в роки Другої світової війни — з нержавіючої сталі. Монети номіналом в 5, 10 і 20 лір випускалися зі срібла. Після Другої світової війни через сильну інфляцію чентезимо більше не випускали, найдрібнішим номіналом стала монета в 1 ліру.
Республіка Італія
Після референдуму 2 червня 1946 року, який затвердив нову організаційну форму країни — була створена Республіка Італія, тимчасовий глава республіки Енріко де Нікола підписав указ від 6 вересня 1946 року, що дозволяв Державному монетному двору Італії виготовити і випустити монети номіналом 1, 2, 5 та 10 лір, зі сплаву італьма, що складався з алюмінію, магнію та марганцю. З 21 грудня 1946 року монети набули статусу законного платіжного засобу[5].
Саме символи миру, громадянського, морального та економічного відновлення країни надихнули художника Джузеппе Романьйолі[it] та гравера П'єтро Джампаолі на створення першої серії монет: на них були зображені Пегас, оливкова гілка, селянин, що оре землю, уособлення Республіки зі смолоскипом свободи[5].
Між 1953—1954 роками перші ліри припинили своє ходіння як законний платіжний засіб, після чого вони були замінені монетами нового типу[5].
Після завершення розробки дизайну нових монет, 1951 року почалося їхнє карбування. З 1951 року вийшли монети нового типу, номіналом в 1, 5 та 10 лір; а між 1953—1957 роками були впроваджені номінали у 20 (з бронзіталу), 50 і 100 лір (обидва з акмоніталу). Дизайнером монет знову виступив Джузеппе Романьйолі[5].
Також 1957 року було випущено срібну монету номіналом 500 лір. Дизайн обидвох сторін монети виконав П'єтро Джампаолі, її аверс, містив портрет жінки навколо якого були герби усіх регіонів Італії, а реверс містив зображення трьох каравелл Христофора Колумба за скульпторою Гвідо Верої[5].
1959 року через інфляцію було припинено карбування монет номіналом 1 і 2 ліри, а 1967-го припинено карбування срібних монет номіналом 500 лір, оскільки зростання цін на цей дорогоцінний метал сприяло тому, що населення відкладало їх у себе[5].
Згодом, 1976 року, за ескізами Маріо Валлуччі було розпочату випуск монети номіналом 200 лір із бронзіталу, а 1982 року — першої біметалічної монети номіналом 500 лір, зовнішнє кільце якої виготовлялося з акмоніталу, а серцевина — з бронзіталу. Дизайн 500 лір був створений Лаурою Кретарою[it], яка також створила дизайни для монет номіналом в 100 та 50 лір, що почали випускатися з 1993 та 1996 років відповідно. 100 та 50 лір Кретари замінили в обігу так звані «мікромонети» аналогічних номіналів, які карбувалися з 1989 роком за дизайнами попередніх монет, розробленими Романьйолі, але зменшеного діаметру[5].
1997 року за дизайном Уляни Пернацци було випущено останній номінал — біметалеву монету номіналом 1 000 лір, зовнішнє кільце якої було виконано з бронзіталу, а серцевину — з мідно-нікелевого сплаву[5].
Remove ads
Монетні двори
За часів правління короля Віктора Еммануїла II, яке тривало між 1861—1878 роками, монети італійської ліри карбувалися низкою італійських підприємств: Римським, Туринським, Міланським, Болонським, Флорентійським та Неапольським монетними дворами. Також карбувалися монети і закордонними підприємствами: Бірмінгемським, Паризьким та Брюсельським монетними дворами. При цьому при Вікторі Еммануїлі II відбувся процес скорочення підприємств, які займалися карбуванням монет, після чого залишилися лише Римський та Міланський монетні двори[6].
Remove ads
Королівство Італія (1861—1946)
Узагальнити
Перспектива
Віктор Еммануїл II (1861—1878)
.jpg)
.jpg)
.jpeg)
Тиражі
Умберто I (1878—1900)
Тиражі
Віктор Еммануїл III (1900—1946)
Тиражі
Remove ads
Республіка Італія (1946—…)
Узагальнити
Перспектива
Тиражі
Remove ads
Пам'ятні та ювілейні монети
Випускалися пам'ятні та ювілейні монети номіналами: 1, 100, 200, 500, 1000, 2000, 5000, 10000, 50000 і 100000 лір.[10]
Див. також
Бібліографія
- Alfredo Taracchini. Addio, cara lira: Storia illustrata della moneta che ha accompagnato per duecento anni la vita del nostro paese. — Bologna : Edizioni Pendragon, 1999. — 237 с. — ISBN 9788883420146.
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads