Мономер

Мономе́р (англ. monomer, нім. monomere Substanz f, Monomere n, Grundmolekül n) — низькомолекулярна хімічна сполука, яка є первісним матеріалом для синтезу полімерів. З мономера утворюється структурна ланка полімеру, вона матиме такий самий кількісний склад у випадку полімеризації чи інший склад у випадку поліконденсації.

Мономер
Наступник	Димер
Ідентифікатор NCI Thesaurus	C63845
Протилежне	олігомер, полімер і multimerd
Мономер у Вікісховищі

Загальний опис

Мономерами можуть виступати сполуки, що містять кратні зв'язки, циклічні фрагменти та реакційноздатні функціональні групи.

Полімери можуть складатися із мономерів одного типу або різних типів. В останньому випадку вони називаються кополімерами.

Полімери, що складаються з відносно невеликого, точно визначеного числа мономерів, називаються олігомерами. Для дуже малих олігомерів вживаються назви димер, тример тощо.

Мономерами білків є амінокислоти. З мономерів складаються вуглеводи, ліпіди, білки, вітаміни.

Комономер

Один із суміші мономерів, що при кополімеризації входить в ланцюг макромолекули кополімеру.

Макромономер

Мономер, що складається з макромолекул.

Макромономерна ланка — найбільша структурна ланка, внесена однією макромономерною молекулою в структуру макромолекули.

Див. також

• Полімер
• Блокполімер

Джерела

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
• Глосарій термінів з хімії / укладачі: Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.
• Мономер [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
• Мономеры // Химическая энциклопедия : в 5 т. / гл. ред. И. Л. Кнунянц. — М. : Большая Рос. энцикл., 1992. — Т. 3 : Меди сульфиды — Полимерные красители. — Стб. 257. — Библиогр. в конце ст. — ISBN 5-85270-039-8.(рос.)