Морозовський Ной Самуїлович

Ной Самуїлович Морозовський (5 липня 1892, Олександрія — 1953) — український лікар-фтизіатр.

Ной Самуїлович Морозовський
Народився	5 липня 1892(1892-07-05) Олександрія
Помер	1953(1953)
Національність	єврей
Alma mater	КНУ
Галузь	фтизіатрія
Науковий ступінь	д.м.н.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Морозовський.

Життєпис

Ной Морозовський навчався в Олександрійській гімназії. У 1911—1913 був членом просвітницького гуртка, створеного Дмитром Чижевським; пізніше одружився з його сестрою.

Навчався у Петербурзькому психоневрологічному інституті, 1919 року перевівся на 5-й курс медичного факультету Київського університету.

З 1920 по 1925 Ной Морозовський завідував у Наркоматі охорони здоров'я підвідділом загальної та спеціальної медичної допомоги, очолював секцію боротьби з туберкульозом. З 1925 — завідувач відділу соціальної патології і профілактики Харківського туберкульозного інституту. Під керівництвом Ноя Морозовського було створено цілісну науково-обґрунтовану систему протитуберкульозної служби України. З 1932 — професор Київського туберкульозного інституту, з 1939 до 1946 — директор цього закладу.

З 1944 по 1949 — головний фтизіатр Міністерства охорони здоров'я УРСР.

Автор 110 наукових праць, підготував 10 кандидатів медичних наук.

Вшанування пам'яті

19 лютого 2016 на честь Ноя Морозовського в його рідному місті Олександрії було названо провулок в місцевості Перемога, поруч з міським протитуберкульозним диспансером^[1].