Мороз Василь Максимович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Мороз.

Василь Максимович Моро́з (нар. 2 лютого 1942, Озеро) — радянський і український терапевт, доктор медичних наук з 1984 року, професор з 1986 року, академік Національної академії медичних наук України з 2010 року; з 1988 по 2023 ректор Вінницького національного медичного університету імені Миколи Пирогова^[1]; у 1991—2017 роках — голова Асоціації ректорів медичних вишів України. Почесний професор Тернопільського національногоо медичного університету імені Івана Горбачевського^[2].

Мороз Василь Максимович
Народився	2 лютого 1942(1942-02-02) (83 роки)  Озеро, Немирівський район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	лікар
Alma mater	Вінницький медичний інститут (1967)
Науковий ступінь	д.м.н. (1984)
Вчене звання	професор
Заклад	Вінницький медичний інститут
Посада	ректор
Партія	КПРС і Партія регіонів
Нагороди

Життєпис

Народився 2 лютого 1942 року в селі Озері (нині Вінницький район Вінницької області, Україна) в сім'ї колгоспників. 1967 року закінчив Вінницький медичний інститут за спеціальністю лікар-лікувальник^[3].

Протягом 1967—1968 років працював терапевтом у дільничній лікарні міста Шпикова Вінницької області. Подальша діяльність пов'язана з Вінницьким медичним інститутом: у 1968—1969 роках — асистент, у 1969—1972 роках — аспірант кафедри нормальної фізіології, у 1972—1976 роках — асистент, 1976—1984 роках — доцент, з 1986 року — професор, з 1991 року — завідувач кафедри. Одночасно у 1975—1982 роках — вчений секретар ради інституту, у 1982—1984 роках — заступник декана лікувального факультету, у 1984—1986 роках — декан педіатричного факультету, у 1986—1988 роках — проректор з навчальної роботи, у 1988—2023 роках — ректор. 19 січня 2023 року звільнений із посади ректора Наказом Міністра охорони здоров'я України внаслідок «закінчення строку дії контракту»^[1].

1972 року в Інститут фізіології АНУ захистив кандидатську дисертацію на тему «Електрофізіологічні дослідження представництва і шляхів слухової системи в корі мозочка»; 1983 року там же захистив докторську дисертацію на тему «Інтеґрована функція мозочка базальних ганглій і моторної кори в програмуванні та регуляції рухів».

Редактор журналу «Вісник Вінницького медичного університету», член редколегії журналів «Вісник морфології», «Медична освіта», «Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія», «Проблеми медичної науки та освіти», «Архів експериментальної та клінічної медицини», «Віоmedical аnd Віоsосіаl Аnthropology»^[3].

Наукова діяльність

Вивчає реакції кори мозку на звукові стимули; роль структур головного мозку в реалізації поведінкової реакції цілісного організму, зокрема центральні механізми програмування та контролю довільних рухів; проблеми інтегративної медичної антропології, а також курортології (вплив радонових ванн курорту Хмільника). Брав участь у розробленні ком­п'ю­терної функціональної моделі організму людини «СКІФ»^[4].

Автор і співавтор понад 225 наукових праць, у тому числі 10 монографій та навчально-методичних посібників, 24 винаходів^[3]. Серед робіт:

• Руководство по информатике: Учебное пособие. В., 1993 (у спів­авторстві);
• Структурні основи адаптації до впливу природних радіоактивних вод. В.; К., 1997 (у спів­авторстві);
• Латеральний гіпоталамус і префронтальна кора в організації довільних рухів. В.; К., 1998 (у спів­авторстві);
• Теория и практика интегративной антропологии. К.; В., 1998 (у спів­авторстві);
• Інтегративна функція мозочка, базальних гангліїв і моторної кори в програмуванні та регуляції рухів. В., 2010 (у спів­авторстві);
• Фізіологія: Підручник. 2-е вид. В., 2015 (у спів­авторстві).

Політична діяльність

З березня 1990 року — депутат Вінницької облради (Ленінський округ № 3, обраний в 1-й турі). У 1992—1994 роках — заступник голови Вінницької обласної ради народних депутатів.

Відомий особистою принциповою позицією на підтримку УПЦ МП.

В 2010—2014 — депутат Вінницької обласної ради 6-го скликання, член фракції «Партії регіонів»^[5][6].

Регіональне видання «33-й канал» звернуло увагу: «Саме за мандат депутата від регіоналів сьогодні йому найбільше дорікають. Як він пояснив в одному із інтерв'ю „33-му каналу“, до цієї партії його покликали донька та зять тодішнього керівника вінницьких регіоналів Сергія Татусяка, які працювали у вузі»^[7].

Нагороди

• Звання Герой України з врученням ордена Держави (21 серпня 2003; за визначні особисті заслуги перед Українською державою у підготовці висококваліфікованих фахівців для охорони здоров'я, багаторічну плідну наукову, педагогічну і громадську діяльність)^[8];

ордени

• Орден «За заслуги» III ступеня (4 лютого 1997; за вагомий особистий внесок у підготовку висококваліфікованих спеціалістів, багаторічну плідну педагогічну і наукову діяльність)^[9];
• Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2002)^[10];
• Орден Святого рівноапостольного великого князя Володимира І ступеня (2008)^[11].
• Орден князя Ярослава Мудрого IV ступеня (18 травня 2017; за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу України, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм.)^[12]

інші відзнаки

• Заслужений діяч науки і техніки України (1993)^[10];
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (29 січня 2002; за багаторічну сумлінну працю, значний особистий внесок у розвиток медичної науки, і освіти, підготовку висококваліфікованих спеціалістів та з нагоди 60-річчя від дня народження)^[13];
• Почесна грамота Верховної Ради України (2003)^[10];
• Державна премія України в галузі науки і техніки (2016; за роботу «Створення засобів та технологій еферентної терапії на основі нанокремнезему»; у складі колективу)^[14]