Мороз Григорій Федорович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мороз.

Григорій Федорович Моро́з (нар. 28 лютого 1927, Корнин — пом. 2 квітня 2003, Київ) — український художник декоративно-ужиткового мистецтва; член Спілки художників України з 1968 року. Чоловік художниці декоративного текстилю Тамари Мороз.

Мороз Григорій Федорович
Народження	28 лютого 1927(1927-02-28) Корнин
Смерть	2 квітня 2003(2003-04-02) (76 років)
	Київ
Країна	Україна
Навчання	Львівський інститут декоративного і прикладного мистецтва
Вчитель	Леонов Геннадій Артемович і Любчик Василь Олексійович
Член	Національна спілка художників України
У шлюбі з	Мороз Тамара Василівна

Біографія

Народився 28 лютого 1927 року в селі Корнині (тепер селище міського типу Житомирського району Житомирської області, Україна). 1946 року закінчив Київське училище прикладного мистецтва; у 1954 році — Львівський інститут декоративного і прикладного мистецтва (викладачі Іван Сенів, Геннадій Леонов, Василь Любчик). Відтоді викладав у ньому.

У 1956–1960 роках працював у Києві архітектором інституту «Укр­діпромеблі»; у 1960—1963 роках — інженером декоративного мистецтва з інтер'єрів пасажирських автомобілів а/с № 4; у 1963–1966 роках — начальником сектору машинобудування Спеціального художньо-конструкторського бюро; у 1966–1967 роках — художником-монументалістом творчо-виробничого комбінату. Жив у Києві в будинку на вулиці Бастіонній № 3/12, квартира 62. Помер у Києві 2 квітня 2003 року.

Творчість

Працював в галузі художнього конструювання та монументально-декоративного мистецтва. Серед робіт:

• вітраж «Україна» (1973, санаторій «Миргород»);
• керамічне панно «1500-річчя Києва» (1982, санаторій «Конча-Заспа»).

художнє конструювання

• літаків (1962);
• мотоцикла «Дніпро-1» (1967);

мозаїки у школах (№ 137, № 190 та інших) Києва

• «Всесвіт у минулому» (1967);
• «Все­світ сьогодні» (1967);
• «Дерево життя» (1968);
• «Данко» (1969);
• «Леся Українка» (1970);
• «Молодість» (1972);

Література

• Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — 563 с., сторінки 312—313