Морська могутність (геополітична концепція)

Теорія Морської могутності (англ. Sea Power, також «Морської сили») — геополітична концепція Альфреда Мехена, яка каже, що головним чинником сили держави є наявність військово-морського флоту.

Термін вперше згадується у його праці «Вплив морської сили на історію, 1660–1783» 1890 року^[1].

Створення

Як військово-морський експерт, Мехен вважав панування Великої Британії на морях тим прикладом, який потрібно досягти і перевершити^[2]. Найвідомішим досягненням Мехена у галузі теоретичних знань було сформулювання концепції «морської могутності» одночасно з англійським віце-адміралом Філіпом Коломбом. У цій теорії Мехен казав, що «військово-морський флот морських океанічних країн (на відміну від сухопутніх країн) відіграє вирішальну роль у забезпеченні могутності держави»^[3].

Також Мехен виділив 6 основних чинників, що впливають на морську могутність націй^[4]:

• природні чинники
  • географічне розташування відносно інших країн
  • наявність гаваней, портів
  • протяжність берегових ліній
• людські чинники
  • кількість населення, що може працювати на флоті
  • здатність населення займатися торгівлею
  • тип політичної системи, що по-різному впливає на розвиток флоту

Для забезпечення могутності держави, згідно з Мехеном, морські країни мають розвивати як військовий флот (як підтримання боєздатності самого військового флоту, так і створення для нього баз у всьому світі), так і розвиток торгового флоту (задля забезпечення перевезень як у мирний час, так і під час війни, а також виконання спільних завдань із армією).

Концепцію морської сили Мехен записав формулою:
МГ=ВФ+ТФ+ВБ
де МГ — Морська могутність, ВФ — Військово-Морський Флот, ТФ — Торговий Флот, ВБ — Військово-Морські Бази^[3].

Див. також

• Чорноморська доктрина
• Гартленд
• Рімленд