Морфеміка

Морфеміка — розділ мовознавства, що вивчає поділ слова на морфеми, вичленування морфів у слові, аломорфію морфеми, межі аломорфії, перетворення на морфемних швах, спрощення, перерозклад у морфемі, ідентифікацію морфем, їхню структурну, дистрибутивність, функціональну класифікацію.

Загальний опис

Морфеміка аналізує розподіл морфем, морфемний склад слова, описує закони конструювання морфем, структур слова, визначає допустимі в мові структури, їхні ознаки, правила формування, семантичної та стилістичної сполучуваності морфем.

У іншому значенні морфеміка — це сукупність усіх морфем, які виділяють у словах і використовують в мові за певними моделями сполучуваності.

Як окремий розділ мовознавства морфеміку почали виділяти лише наприкінці 1970-х років. Доти вона вважалася розділом морфології^[1] або, згодом, дериватології.

В українському мовознавстві вивченням питань морфеміки серед інших займається Ніна Клименко, автор першого підручника у цій галузі «Основи морфеміки української мови».

Проблеми морфеміки

• поділ слова на морфеми і принципи виділення морфем
• класифікація морфем
• визначення допустимих меж розростання слова
• правила сполучуваності морфем — вивченням цієї проблеми займається розділ морфеміки — морфотактика

Лексикографія

Докладніше: Морфемний словник

В українській лексикографії є 3 словники морфем:

• Морфемний аналіз. Словник-довідник у 2-ох томах, 1982—1983 рр. за редакцією І. Т. Яценка.
• Морфемний словник за редакцією Полюги Л. М., 1983. (двічі перевидавався).
• Ніна Клименко, Євгенія Карпіловська, Віктор Карпіловський, Тетяна Недозим. Словник афіксальних морфем української мови, 1997. [Архівовано 8 листопада 2016 у Wayback Machine.]