Морін О'Салліван

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем О'Салліван.

Морін Пола О'Салліван (англ. Maureen O'Sullivan; 7 травня 1911(19110507) Бойл, Роскоммон — 23 червня 1998 Скоттсдейл, Аризона) — ірландська акторка. Перша ірландська акторка, що стала американською зіркою (ролі подруги Тарзана Джейн Паркер та матері Мії Ферроу). Удостоєна зірки на Голлівудській алеї слави.

Морін О'Салліван англ. Maureen O'Sullivan
англ. Maureen O'Sullivan
Ім'я при народженні	Морін Пола О'Салліван
Народилася	17 травня 1911(1911-05-17)[1][2][…]  Бойл Роскоммон  Ірландія
Померла	23 червня 1998(1998-06-23)[1][3][…] (87 років)  Скоттсдейл, Аризона  США інфаркт міокарда
Поховання	Most Holy Redeemer Cemeteryd[3]
Громадянство	США
Діяльність	акторка театру, кіноакторка, телеакторка
Alma mater	Вольдінгемська школаd
Роки діяльності	1930—1994
Чоловік	Джон Ферроу(1936—1963), Джеймс Кушинг(1983—1998)
Діти	Майкл Дем'єн, Патрік Джозеф, Марія де Лурдіс (Міа Ферроу), Джон Чарлз, Стефанії, Пруденс, Тереза Магдалена.
Батьки	Charles O'Sullivand[4]  Mary Frazerd[4]
IMDb	ID ID 0001577
Нагороди та премії
зірка на голлівудській Алеї слави
farrow-osullivan.com
[[commons:Category:Maureen O'Sullivan|Морін О'Салліван англ. Maureen O'Sullivan]] у Вікісховищі

Життєпис

Народилася у Бойл, графство Роскоммон, Ірландія 17 травня 1911 в сім'ї Мері Ловатт (до шлюбу Фрейзер) та Чарльза Джозефа О'Саллівана, офіцера Ірландського полку Британської армії «Коннот-Рейнджер», який брав участь у Бурській та Першій світовій війнах. Навчалася у монастирській школі Дубліна, а потім в монастирі «Святого серця» в Роеґемптоні в Лондоні. Однією з її однокласниць була Вів'єн Лі. Закінчила освіту в школі у Франції. Повернувшись до Дубліна, почала працювати з бідними.

Кар'єру кіноакторки Морін О'Салліван почала, зустрівши режисера Френка Борзеджа, який відразу влаштував їй проби для участі у фільмі студії «20th Century Fox» «Пісня в моєму серці» (Song o 'My Heart, 1930). Вона отримала роль, а її партнером був ірландський тенор Джон МакКормак. У супроводі своєї матері вона вирушила у США для завершення зйомок у Голлівуді. Там її примітили, і О'Салліван знялася в 6 фільмах студії «Fox» та в 3-х фільмах інших студій. А у 1932 році Морін О'Салліван підписала контракт з медіакомпанією Metro-Goldwyn-Mayer. Після кількох ролей була запрошена Ірвінгом Талбергом для виконання ролі Джейн Паркер у пригодницькому екшні «Тарзан, людина-мавпа», ставши партнеркою Джонні Вайссмюллера, з яким вже була знайома, наприкінці 1930-х мала з ним короткий роман. Всього Морін О'Салліван зіграла Джейн Паркер у 6-ти картинах.

О'Салліван стала однією з найпопулярніших акторок амплуа «інженю» протягом усіх 1930-х років, знявшись у ряді фільмів з іншими зірками. «Тонка людина» (1934) — знялася з Вільямом Павеллом та Мирною Лой. «Девід Копперфілд» (1935), «Анна Кареніна» (1935) — з Гретою Гарбо і Фредріком Марчем. «Янкі в Оксфорді» (1938) — з Робертом Тейлором і Вів'єн Лі. «Гордість і упередження» (1940) — з Лоуренсом Олів'є і Грір Гарсон. «Мейзі була леді^[en]» (1941) — з Енн Сотерн. О'Салліван була фавориткою Ірвінга Талберга та Луїса Барта Маєра на MGM, на неї будували в майбутньому великі плани.

Все обірвалося в 1936 році з раптовою смертю Талберга, що розхолодило Маєра в реалізації О'Салліван як зірки, і незабаром її звели до просто романтичних ролей.

Ряд біографів визнають «Тарзаніаду» одним з найбільш пам'ятних серіалів, коли-небудь знятих, і більшість виводять їх успіх, в тому числі, з роботи Морін О'Салліван. Однак знявшись в останній ролі Джейн «Пригоди Тарзана в Нью-Йорку» (1942), вона розуміє, що виросла з ролі і втомилася від неї. Вона просить студію MGM звільнити її від контракту, посилаючись на те, що мусить доглядати за чоловіком, який нещодавно покинув військово-морські сили з тифом.

У 1949 році Морін О'Салліван повертається на великий екран у фільмі «Paramount Pictures» «Великий годинник», зрежисованому її чоловіком. Потім продовжує з'являтися в окремих фільмах, знятих чоловіком і на телебаченні.

У 1960 році О'Салліван вважає кінокар'єру назавжди закінченою. Можливо, почасти на її рішення вплинула роль Міммс у фільмі «The Tall T^[en]», яка їй не сподобалася. Однак ірландський трагік Пет О'Браєн запросив її взяти участь у літній акції відкриття у 1961 році «A Roomful of Roses». Це призвело до занурення акторки зовсім в інше життя під час гри у виставі «Never Too Late» з Полом Фордом; надалі з цим спектаклем вона дебютує на Бродвеї.

Незабаром після бродвейського дебюту акторки її чоловік помер в результаті серцевого нападу. О'Салліван важко переносить втрату, в 1958 вже втративши старшого сина Майкла в авіакатастрофі. Щоб впоратися з болем, знову зважується на зйомки. Деякий час була на «NBC» у передачі «Today Girl», потім знялася в кіноверсії «Ніколи не пізно» (1965) для «Warner Brothers». Працювала і виконавчою директоркою компанії «Wediquette International», що надає весільні послуги. Коли її дочка Міа Ферроу стала зніматися у Вуді Алена, О'Салліван знялася і в фільмі «Хана і її сестри» (1986)^[5], граючи мати Міа. Вона також зіграє важливу роль у фільмі «Пегі Сью вийшла заміж» (1986) та знімається з Кетлін Тернер і Ніколасом Кейджем у науково-фантастичному фільмі «Вигнанці» (1987). У 1994 році Морін О'Салліван з Робертом Вагнером та Стефанії Пауерс знялася для телебачення у популярному щотижневому детективному серіалі «Подружжя Гарт».

Померла Морін О'Салліван у віці 87 років від ускладнень, після операції на серці в Скоттсдейл, штат Аризона. Похована на кладовищі «Most Holy Redeemer Cemetery», Нью-Йорк.^[6]

Морін О'Салліван удостоєна іменної зірки у 1990 році на Голлівудській Алеї Слави на Голлівуд-бульвар 6541.

Сім'я

Морін О'Салліван зникає з екранів на 6 років, йде з шоубізнесу, і не через падіння популярності. Вона зробила вибір стати матір'ю і гарною дружиною. 12 вересня 1936 одружилася з письменниуом а Джона Ферроу, котрий народився в Австралії, та прожила у шлюбі до його смерті у січні 1963 року. Потім протягом 20 років була вдовою і тільки в серпні 1983 року одружилася з Джеймсом Кушингом, з яким прожила 15 років, до своєї смерті. Не завжди легко піти від прибуткової кар'єри, але вона це робить для того, що б присвятити більше часу чоловікові. Вона, однак, не повністю йде на пенсію; Морін ще знайде час для того, щоб час від часу з'являтися в кіно, або на телебаченні, або на сцені. З Джоном Ферроу у них було семеро дітей: Майкл Дем'єн, Патрік Джозеф, Марія де Лурдіс (Міа — стала згодом відомою акторкою Міа Ферроу), Джон Чарлз, Стефанія, Пруденс і Тереза Магдалена Ферроу. Старший син Морін, Майкл, загинув у автокатастрофі в Каліфорнії, а після смерті першого чоловіка кар'єра акторки просто перестала розвиватися.

Фільмографія

1. 1930: Тільки уявіть / Just Imagine — ЛН-18
2. 1932: Тарзан, людина-мавпа / Tarzan the Ape Man — Джейн Паркер
3. 1932: Дивна перерва / Strange Interlude — Меделін
4. 1932: Духи хмарочоса / Skyscraper Souls — Лінн
5. 1933: Буксирщиця Енні / Tugboat Annie — Патрісія «Пет» Северн
6. 1934: Тарзан і його подруга / Tarzan and His Mate — Джейн Паркер
7. 1934: Тонка людина / The Thin Man — Дороті Вінант
8. 1934: Баррети з Вімпоул-стріт / The Barretts of Wimpole Street — Генрієтта Барретт
9. 1935: Девід Коперфілд / David Copperfield — Дора
10. 1935: Військово-повітряна академія / West Point of the Air — дочка
11. 1935: Кардинал Рішельє / Cardinal Richelieu — Ленор
12. 1935: Анна Кареніна / Anna Karenina — Кітті Щербацька
13. 1936: Диявольська лялька / The Devil-Doll — Лорейн
14. 1937: День на скачках / A Day at the Races — Джуді
15. 1938: Порт семи морів / Port of Seven Seas — Маделон
16. 1940: Гордість і упередження / Pride and Prejudice — 'Джейн Беннет'
17. 1986: Ганна та її сестри / Hannah and Her Sisters — Норма
18. 1986: Пеґґі Сью вийшла заміж / Peggy Sue Got Married — Елізабет Альворг