Музичний альбом

Муз́ичний альбо́м, а́удіоальбо́м — запис або набір записів, збірка музичних композицій, випущених разом, у єдиному стандартному форматі, на носії доступному для відтворення на популярних аудіопрогравачах.

Давні музичні альбоми нагадували фотоальбом.

Історія

Вираз «альбомний запис» з'явився після того, як кілька грамплатівок стали продаватися як одне видання, поміщені в книгу, що нагадує фотоальбом. Пізніше, «альбомом» стали називати довгограючі 33 1/3 об/хв 12-дюймові платівки, тому що на них входило стільки музики, скільки раніше містив цілий альбом^[1][2]. Стандартом популярної музики стало 12 пісень в альбомі, спочатку авторські відрахування залежали від числа пісень.

Зараз, коли грамплатівки стали архаїзмом, термін «альбом» означає будь-яку колекцію звукових записів на єдиному носії, такому як аудіокасета, компакт-диск, мінідиск, DVD-Audio, SACD. У музичних онлайн-магазинах, таких як iTMS, група з декількох записів, випущених у той самий час, також називається альбомом.

Традиційна кількість записів в альбомі — 12, але бувають й «мініальбоми» з кількістю записів менше 6, а також «подвійні альбоми» — з кількістю треків 20 і більше.

Золотий альбом — назва, що залежить від тиражу, яким видано запис (Велика Британія — 150 тис., Німеччина — 250 тис., Франція — 1200 тис.). (див. також: золотий диск.)

Платиновий альбом — альбом, виданий тиражем понад 1 млн примірників.^[3]

Можливо, першим музикантом, який використав слово «альбом» у значенні збірки музичних композицій ще задовго до ери широкого використання звукозапису, став Петро Чайковський, який у 1878 р. написав популярний «Дитячий альбом» — цикл з 24 легких фортепіанних п'єс загальною тривалістю близько 30 хвилин^[4].

Див. також

• Концертний альбом
• Золотий альбом
• Сертифікація музичних записів
• Музичний диск
• Відеоальбом