Мулява Володимир Савович

Володимир Савович^[1] (Савелійович, Савич) Мулява (12 вересня 1937, Льгов, Курська область — 17 жовтня 2019, Київ) — український військовик та науковець. Генерал-майор. Кандидат філософських наук. Почесний гетьман Українського козацтва (з 1998); Гетьман — духовний батько Українського козацтва; член Української всесвітньої координаційної ради; член президії Товариства «Україна-Світ».

Володимир Савович Мулява
Генерал-майор
Загальна інформація
Народження	12 вересня 1937(1937-09-12) Льгов, Курська область, РРФСР, СРСР
Смерть	17 жовтня 2019(2019-10-17) (82 роки) Київ, Україна
Alma Mater	КНУ імені Тараса Шевченка
Військова служба
Приналежність	Україна
Рід військ	ЗС України
Нагороди та відзнаки
Орден Святого рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Хрест Івана Мазепи

Біографія

Народився 12 вересня 1937 року в м. Льгові на Курщині. Дитинство провів на Кіровоградщині. Закінчив Київський державний університет ім. Т. Шевченка, юридичний-економічний факультет, економіст, філософ, соціолог, психолог; аспірантуру катедри філософії Київського університету ім. Т. Шевченка.

Народний депутат України^[2] 2-го скликання з 03.1994 (1-й тур) до 04.1998, Калуський виборчий округ № 197, Івано-Франківської області, висунутий виборцями. Член Комітету з питань оборони і державної безпеки. Член групи «Конституційний центр» (до цього — член групи «Державність», координатор).

Працював доцентом катедри філософії Вінницького педагогічного інституту. За докторську дисертацію «Людина в індивіді: національне як реалізація людського роду в індивіді» його переслідували, звинувачували в «українському буржуазному націоналізмі», 7 місяців був безробітним. Організатор і президент міжобласного філософського дискусійного клубу «Істина» у Вінниці (1988 — на його основі створений Народний фронт України). Був головою Вінницької крайової ради Руху, головою Подільського руху.

• З 09.1989 — заступник голови секретаріату, з 10.1990 — заступник голови Ради колегій НРУ. Голова оргкомітету 1-го з'їзду Спілки офіцерів України.
• 12.1991-11.1993 — начальник соціально-психологічної служби, член колегії Міністерства оборони України.
• 11.1993-07.1995 — помічник Міністра оборони у зв'язках з громадськими організаціями, партіями і рухами.
• 10.1992-1998 — гетьман Українського козацтва.

Помер на 83 році життя у м. Києві 17 жовтня 2019 року^[3].

Автор праць

• Проблеми ділової переорієнтації діяльності Руху. «Вісник Руху», 1990, ч. 7;
• Людина в індивіді: Соціально-психологічна служба — не партполіторган. К., 1992;
• Праксеологічна актуалізація української національної ідеї (категоріально-логічний, світоглядно-філософський і соціально-психологічний аналіз). «Українознавство», 2003, № 2—3;
• «Пізнаймо правду і правда нас вільними зробить»: Козацтво і Третій гетьманат. «Гетьман», 2005, № 5;
• Феноменологія духа українства в козацтві: Пройдешнє, сучасне та прийдешнє. «Українознавство», 2006, № 2.^[4]

Нагороди та відзнаки

• Орден Святого рівноапостольного князя Володимира Великого (1998, УПЦ КП).
• Ордени «Хрест Українського козацтва (з мечами)», Золотий хрест за особливі заслуги, Золотий хрест з тризубом (ОбВУ). Бронзова і Золота Шевченківські медалі (СВУ),
• Офіцерський хрест з мечами (СОУ).
• Хрест Союзу українських вояків у Канаді.
• Орден «За заслуги» III ступеня (12.1999)^[5].
• Відзнака Президента України — Хрест Івана Мазепи (лютий 2010)^[6].