Мурський Олександр Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мурський.

Олекса́ндр Олекса́ндрович Му́рський (Мульман; нім. Alexander Murski; 1869—1943) — німецький актор і режисер.

Мурський Олександр Олександрович
Народився	1 листопада 1869(1869-11-01) або 1 вересня 1869(1869-09-01)[1]  Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер	квітень 1943 (73 роки)  Тулуза[2]
Країна	Веймарська республіка  Російська імперія  СРСР
Діяльність	актор
Роки активності	з 1924
IMDb	ID 0615407

Життєпис

Народився 1869 року в Санкт-Петербурзі.

З кінця XIX століття грав переважно в невеликих російських театрах.

1899—1900 — актор Російського театру в Литві.

1901—1903 — актор московського Малого театру.

Виступав в антрепризі Макса Максіна, згодом відомого німецького кінопродюсера.^[3], був актором трупи М. М. Синельникова.^[4]

Працював у Київській російській драмі, володів українською мовою, грав роль Хлестакова в «Ревізорі», поставленому Миколою Садовським українською мовою.^[5] Викладав репертуар в Одеському українському театральному інституті імені Марка Кропивницького, що діяв 1919—1924 років.^[6]

У лютому 1922 року гастролював з російською театральною трупою з «Чортом» Ференца Мольнара. Тоді ж вперше приїхав до Парижа.

Від 1924 року Мурський почав інтенсивно зніматися в Берліні, як правило у ролях поважних осіб (1924 — роль містера Аделскройда у фільмі «Міхаель», 1925 рік — роль судді у «Die Insel der Träume», 1926 — роль старшого прокурора, 1927 — роль прем'єр -міністра у «Die Geliebte des Gouverneur», 1929 — роль банкіра у фільмі «Втеча до іноземного легіону» і роль сера Чарльза Баскервіля у «Собаці Баскервілів»). Часто Мурського також використовували у ролях росіянина в літературному, драматичному та історичному матеріалі.

Будучи євреєм, 1939 року втік від переслідувань нацистського режиму Німеччини до Парижу. Там кілька разів грав у спектаклях російських театральних труп у вигнанні, а також поставив такі п'єси, як «Вовки та вівці» О. Островського.

До березня 1940 року мистецьку діяльність Мурського можна простежити по так званих творчих вечорах культурних заходів російської еміграції, що проводилися в Російській консерваторії в Парижі.

Там він був членом правління Харківського земляцтва (1939), брав участь у вечорах Одеського і Харківського земляцтв.

З приходом німецьких військ до Франції переїхав з Парижу до Тулузи, де й помер у квітні 1943 року.

Фільмографія (нім.)

1923 — Im Schatten der Moschee 1923 — Zaida, die Tragödie eines Modells 1924 — Michael 1924 — Komödie des Herzens 1924 — Zwei Kinder 1925 — Die Insel der Träume 1925 — Die Prinzessin und der Geiger 1925 — Die freudlose Gasse 1925 — Die gefundene Braut 1925 — Das Fräulein vom Amt 1925 — Liebe macht blind 1926 — Sein größter Fall 1926 — Staatsanwalt Jordan 1926 — Dagfin 1926 — Ein Mordsmädel 1927 — Die glühende Gasse 1927 — Die Geliebte des Gouverneurs 1927 — Mata Hari 1927 — Pique Dame 1927 — Die heilige Lüge 1927 — Heimweh 1927 — Die berühmte Frau 1927 — Luther — Ein Film der deutschen Reformation

1927 — Manege 1928 — Die geheime Macht 1928 — Zwei rote Rosen 1928 — Eva in Seide 1928 — Rasputins Liebesabenteuer 1928 — Die Republik der Backfische 1928 — Der Mann mit dem Laubfrosch 1929 — Fräulein Else 1929 — Flucht in die Fremdenlegion 1929 — Der Hund von Baskerville 1929 — Der Leutnant ihrer Majestät 1929 — Der Günstling von Schönbrunn 1929 — Spielereien einer Kaiserin 1929 — Der weiße Teufel 1930 — Cyankali 1930 — Die Jagd nach dem Glück 1930 — Das Flötenkonzert von Sans-souci 1930 — Der Fall des Generalstabs-Oberst Redl 1931 — Jeder fragt nach Erika 1931 — Im Geheimdienst 1931 — Der ungetreue Eckehart 1932 — Rasputin 1932 — Tausend für eine Nacht