Мухаммед аль-Бадр

Мухаммед аль-Бадр бін Ахмад Гамід ад-Дін (араб. محمد البدر بن أحمد حميد الدين; 15 лютого 1926 — 6 серпня 1996) — зейдитський імам, король Ємену.

Мухаммед аль-Бадр араб. محمد البدر بن أحمد حميد الدين
Мухаммед аль-Бадр аль-Бадр у 1962
Прапор Імам Ємену
18 — 26 вересня 1962 року[a]
Попередник:	Ахмад бін Ях'я
Наступник:	Пост ліквідовано (Абдалла ас-Саляль як Президент of the Єменської Арабської Республіки[b])
Народження:	15 лютого 1926(1926-02-15) Сана, Єменське Мутаваккілітське Королівство
Смерть:	6 серпня 1996(1996-08-06) (у віці 70 років) Лондон, Велика Британія
Поховання:	Аль-Бакі
Національність:	Араб
Країна:	Єменське Мутаваккілітське Королівство
Релігія:	Іслам шиїтського спрямування
Рід:	Рассіди
Батько:	Ахмад бін Ях'я
Діти:	Abdulla bin Ahmad hamidaddind
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Мухаммед аль-Бадр серед прибічників у печері Джебаль-Шеда

Був старшим сином імама Ахмада. У різні періоди обіймав посаду намісника Ходейди, Сани, міністра внутрішніх і закордонних справ. 1955 року був проголошений спадкоємцем престолу. Після смерті імама Ахмада 18 вересня 1962 року був проголошений його імамат.

26 вересня 1962 року був повалений в результаті військового перевороту під керівництвом Абдалли ас-Саляля, призначеного самим же аль-Бадром начальником королівської гвардії. Мухаммед підняв на збройну боротьбу своїх прибічників на півночі країни й отримав підтримку з боку Саудівської Аравії, в результаті чого спалахнула громадянська війна, що тривала до 1970 року. 23 березня 1970 колишній імам закликав до встановлення національної згоди, після чого емігрував до Великої Британії^[1], де й помер 1996 року.

Коментарі

1. У вигнанні під час громадянської війни в Північному Ємені, у Північному Ємені між вереснем 1962 та березнем 1969 та в Таїфі, Саудівська Аравія, між березнем 1969 року та 1 грудня 1970
2. аль-Бадр офіційно не зрікся престолу до 1 грудня 1970, коли Абдул Рахман аль-Ар'яні був президентом Єменської Арабської Республіки