Мідний вершник (пам'ятник)

Шаблон:Визначна пам'ятка: невідомі параметри: замовник

Мідний вершник
59°56′12″ пн. ш. 30°18′08″ сх. д.
Тип	монументальна скульптураd
Статус спадщини	об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd
Країна	Росія
Розташування	Санкт-Петербург
Архітектурний стиль	класицизм
Скульптор	Етьєн Моріс Фальконе
Матеріал	бронза, граніт
Висота	10,4 м
Засновано	1768
Встановлено	1782 рік
Стан	Діючий
Мідний вершник (пам'ятник) (Росія)
Мідний вершник у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мідний вершник.

Мідний вершник (рос. Медный всадник) — кінний пам'ятник Петру І у Санкт-Петербурзі, споруджений 1782 року з нагоди сторіччя від часу сходження Петра І на престол Московського царства (від 1721 — Російська імперія). Це перший кінний пам'ятник у Росії та найвідоміший монумент Петра І.

Задум та мотиви спорудження пам'ятника

Після воцаріння Катерини II Сенат запопадливо вирішив на славу нової імператриці спорудити пам'ятник їй^[1]. Але сама Катерина сприйняла ідею про будівництво прижиттєвого пам'ятника самій собі як прояв грубої улесливості. Діючи дуже далекоглядно самодержиця вирішила звести пам'ятник не собі, а засновнику міста Петру І, щоб показати себе наступницею починань першого російського імператора, розраховуючи принагідно, що пам'ятник послужить не тільки славі Петра, а й також її власній^[2].

Восени 1764 року Сенат прийняв указ про необхідність донесення головним директором Канцелярії будівель І. І. Бецьким до імператриці питання про вирішення подальшої долі пам'ятника Петру І роботи Бартоломео Растреллі та Алесандро Мартеллі. Цю статую було відлито з бронзи ще за велінням Єлизавети Петрівни, але у зв'язку з її кончиною монумент так і не був встановлений. 17 жовтня 1764 року Бецькой повідомляв Сенату, що імператриця не схвалила проект пам'ятника, тому що він не настільки грандіозний, аби представляти великого монарха і слугувати окрасою столичного міста^[3]. В той же час імператриця зволила повеліти Бецькому зібрати досконаліші проекти монумента від відомих художників^[3].

Пошуками скульптора для майбутнього пам'ятника активно цікавилася і сама Катерина II, з цього питання вона багато листувалася з російським посланником в Парижі князем Д. О. Голіциним і відомим філософом Дені Дідро.

Пошуки скульптора

Світлини

• 
  Дені Дідро
• 
  Д. Голіцин
• 
  Катерина II
• 
  I. Бецькой