Мілан-Центральний

Мілан-Центральний (італ. Stazione Milano Centrale) — головна залізнична станція міста Мілан, Італія, одна з найбільших залізничних станцій Європи. Станція є кінцевою і розташована на півночі центрального Мілана. Була офіційно відкрита в 1931 році та замінила стару центральну станцію (побудовану в 1864 році), яка була транзитною, але з обмеженою кількістю колій та простору, тому не могла впоратися зі збільшенням трафіку, спричиненим відкриттям тунелю Симплон в 1906 році.

Мілан-Центральний наземна станція, тупикова станція, залізнична станція
Сусідні станції	Milano Lambrate railway stationd, Milano Greco Pirelli railway stationd, Milano Porta Garibaldi railway stationd і Milano Greco Pirelli railway stationd
Координати	45°29′08″ пн. ш. 9°12′14″ сх. д.
Лінія(ї)	Domodossola–Milan railwayd, Lecco–Milan railwayd, Milan–Bologna railwayd, Milan–Bologna high-speed railwayd, Chiasso–Milan railwayd, Genoa–Milan railwayd, Milan–Venice railwayd, Milan–Verona high-speed railwayd, Turin–Milan railwayd і Turin–Milan high-speed railwayd
Колій	24
Відкрито	1931
Архітектор	Ulisse Stacchinid
Інша інформація
Власник	Rete Ferroviaria Italiana
Оператор	Trenitalia, Trenord, Trenitalia Tper, Italo - Nuovo Trasporto Viaggiatori, Rete Ferroviaria Italiana
Код Експрес-3	8301700
Щоденний пасажиропотік	320 000
Мапа
на Вікісховищі

Мілан-Центральний має швидкісне сполучення з Туріном^[en] на заході, та на сход Венецією^[en] через Верону, з Болонью^[en], Римом, Неаполем та Салерно. Залізниці Сімплон та Готтард сполучають Мілан-Центральний з Берном та Женевою через Домодоссолу^[en] та Цюрих через К'яссо^[en] у Швейцарії.

Міжміські та регіональні потяги курсують від Мілан-Центральний до Вентімільї (кордон Франції), Генуї, Туріна, Домодоссоли (кордон швейцарського кантону Вале/Валліс), Тірано (кордон швейцарського кантону Граубюнден/Грізонс), Бергамо, Верона, Мантова, Болонья та Ла-Спеція.

Міланська приміська залізниця^[en], не використовує Мілан-Центральний, а інші станції залізниці: Порта-Гарібальді^[en] (північний захід), Кадорна^[en] (захід) та Рогоредо^[en] (схід).

Історія

Станцію було урочисто відкрито в 1931 році та замінила стару станцію (1864 року побудови), що вже не справлялася із збільшеним пасажиропотоком через відкриття тунелю Симплон в 1906.

Будівництво вокзалу розпочав архітектор Уліссе Стаккіні^[en], що взяв за зразок «Union Station» у Вашингтоні. Будівництво відбувалося досить повільно через економічну кризу що вибухнула в Італії після Першої світової війни. Так прихід до влади Беніто Муссоліні кардинально змінив вигляд вокзалу. За задумкою нового прем'єр-міністра входило зробити вокзал таким чином, щоб він представляв міць і силу фашистського режиму.

Основною зміною стало будівництво сталевого купола за проекту Альберта Фава. Купол має 341 м завдовжки, а його площа дорівнює 66.500 м². Фасад вокзалу має довжину 200 м і висоту 72 м. Станція має 24 платформи. Приблизний пасажиропотік складає близько 400.000 осіб/день^[1].