Мілютенко Дмитро Омелянович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мілютенко.

Дмитро Омелянович Мілютенко (нар. 9 (21) лютого 1899(18990221), Слов'янськ — пом. 25 січня 1966, Ташкент) — український радянський драматичний актор театру і кіно, педагог. Народний артист Узбекистану (з 1945 року), народний артист УРСР (з 1946 року), народний артист СРСР (з 1960 року).

Дмитро Омелянович Мілютенко
у фільмі «Зигмунд Колосовський». 1945 рік.
у фільмі «Зигмунд Колосовський». 1945 рік.
Народився	9 (21) лютого 1899(1899-02-21) Слов'янськ
Помер	25 січня 1966(1966-01-25) (66 років) Ташкент інфаркт міокарда
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР
Діяльність	актор
Заклад	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності	з 1934
Партія	КПРС
Дружина	Наталка Міщенко
IMDb	nm0590753
Нагороди та премії

Життєпис

Народився 9 (21 лютого) 1899 року у місті Слов'янську Ізюмського повіту Харківської губернії (нині Донецької області) в багатодітній родині слюсаря. В 1916 році закінчив Слов'янську чоловічу гімназію.

Після Лютневої революції, навесні 1917 року був одним із організаторів слов'янської міської «Просвіти»^[1].

На сцені — з 1919 року: перша роль була зіграна ним в документальній драмі О. Суходольського «Хмара» (Андрій). У 1920–1923  роках — актор Першої Української театральної трупи при Слов'янській Наросвіті та художній керівник драматичної студії при Содовому заводі. З 1923 року актор Драматичного театру імені І. Франка (Юзівка, Харків), в 1927–1936 роках — Харківського українського театру імені Т. Г. Шевченка (до 1934 року називався «Березіль»), в 1936–1966 роках — Українського театру імені І. Франка. Зіграв понад 200 ролей, багато з них відзначені преміями, театральними нагородами. Член ВКП (б) з 1942 року. У 1943–1945 роках — художній керівник фронтової театральної бригади, яка обслуговувала Третій Український фронт. Театральна фронтова бригада, очолювана Дмитром Мілютенком, разом з військовими підрозділами побувала в Болгарії, Румунії, Угорщині, Німеччині, показуючи солдатам і офіцерам виставу «Наталка Полтавка» за п'єсою І. Котляревського, «Бувальщина» за одноактівкою А. Велисовського. Кошти були передані у фонд оборони, а Мілютенко удостоєний високої військової нагороди.

У 1946–1966 роках викладав у Київському театральному інституті імені І. Карпенка-Карого. Нагороджений орденом Леніна. Жив у Києві на вулиці Маяковського, 2/1 (нині Ольгинська). Помер 25 січня 1966 року в Ташкенті під час зйомок фільму. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 2; надгробок — скульптор Н. М. Дерегус, архітектор В. В. Штокмар; встановлений у 1969 році)^[2].

Фільмографія

• «Велика гра» — 1934;
• «Том Соєр» — 1936;
• «Кармелюк» — 1938;
• «Кубанці» — 1939;
• «Щорс» — 1939;
• «Богдан Хмельницький» — 1941 — гетьман Потоцький;
• «Зигмунд Колосовський» — 1945;
• «Подвиг розвідника» — 1947 — Бережний;
• «Тарас Шевченко» — 1951 — Усков;
• «В степах України» (фільм-спектакль) — 1952 — Часник;
• «Калиновий гай» — 1953;
• «Мартин Боруля» — 1953 — Протасій;
• «Богатир йде у Марто» — 1954 — Хознін;
• «Над Черемошем» — 1954 — ігумен
• «Вогнище безсмертя» — 1955;
• «Матір» — 1955;
• «Іван Франко» — 1956;
• «Павло Корчагін» — 1956;
• «Кінець Чірви-Козиря» — 1957;
• «Сто тисяч» (фільм-спектакль) — 1958 — Калитка;
• «Зелений фургон» — 1959;
• «Олекса Довбуш» — 1959 — Пшеремський;
• «У мертвій петлі» — 1962;
• «Іванове дитинство» — 1962 — старий;
• «Наш чесний хліб» — 1964 — голова колгоспу Макар Задорожний;
• «Сон» — 1964 — дядько Іван;
• «До уваги громадян і організацій» — 1965;
• «Нема невідомих солдат» — 1965;
• «Криниця для спраглих» — 1965;
• «Ескадра йде на захід» — 1965.

Вшанування пам'яті

меморіальна дошка

У 1966 році на честь Мілютенка у Києві названо вулицю. 15 листопада 1985 року в Києві на будинку по вулиці Маяковського, 2/1, де з 1944 по 1966 рік жив актор, встановлено меморіальну дошку (бронза, граніт; барельєф; скульптор Н. М. Дерегус, архітектор М. В. Дерегус)^[3].

І. Драч присвятив пам'яті Дмитра Мілютенка мікропоему «Сизий птах із гніздов'я Курбаса» (1986), яка увійшла до збірки «Соняшник» (1987)^[4].