Мінський повіт (Велике князівство Литовське)

Мінський повіт (ВКЛ) — адміністративна одиниця в складі Мінського воєводства Великого князівства Литовського (потім — Речі Посполитої). Центр повіту — м. Мінськ.

Мінський повіт
біл. Менскі павет
Корогва (прапор)
Мінський повіт у Мінському воєводстві
Мінський повіт у Мінському воєводстві
місто	Мінськ
Країна	Велике Князівство Литовське
Регіон	Річ Посполита Трьох Народів
Офіційна мова	старобілоруська (русинська)
Населення
- повне
Етнікон	Біла Русь
Площа
- повна	20,8[1] тис. км²
Дата заснування	1566
Дата ліквідації	1793
- раніше відомий як	князівство
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мінський повіт

Повіт був створений в 1566 році під час адміністративної реформи в Великому князівстві Литовському на території Мінського князівства. У 1662 році Борисовське староство було передано Оршанському повіту Вітебського воєводства.

До складу повіту входили Мінське міське, Гайненське, Красносельське і Радошковічське староства, а також приватні володіння. Серед великих міст повіту були Радошковичі, Докшиці, Ігумен (Червень), Койданово (Дзержинськ), Раков, Борисов (до 1662 р.). Повіт посилав двох депутатів (послів) на вальний сейм Речі Посполитої. У Мінську збиралися повітові і воєводські сеймики — місцеві станово-представницькі органи. У середині XVII століття в повіті було 25 892 селянських господарства, а населення становило 207 136 осіб^[2].

Повіт був ліквідований в 1793 році після окупації його території Російською імперією під час другого поділу Речі Посполитої.