Міньяр

Мінья́р — місто (з 1943 року) в Росії, районного підпорядкування Ашинського району Челябінської області. Населення складає 9652 осіб (2015).

місто Міньяр
рос. Миньяр
Герб Прапор
Міньяр. На задньому плані гора, з якої видно все місто
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Челябінська область
Муніципальний район	Ашинський район
Код ЗКАТУ	75 209 503 000
Код ЗКТМО	75 609 103 001
Основні дані
Час заснування	1771
Статус міста	1943
Населення	▼ 9 652 (2015)
Площа	132 км²
Поштові індекси	456007
Телефонний код	+7 35159
Географічні координати:	55°04′00″ пн. ш. 57°33′00″ сх. д.
Часовий пояс	UTC+5
Висота над рівнем моря	165 м
Вебсторінка	gorod-minyar.ru
Мапа
Міньяр Міньяр
Міньяр у Вікісховищі

Див. також: Міньяр (значення)

Місто розташоване в мальовничому місці злиття річок Міньяр і Сім в західній частині Південного Уралу, за 350 км від Челябінська, за 125 км від Уфи по автодорозі.

Підприємства — ТОВ «Волготрансстройкомплект-Біянка» (щебеневий завод), ТОВ «Міньярський кар'єр» (щебеневий кар'єр), Міньярська філія ТОВ «Уральський механічний завод».

Залізнична станція на гілці Уфа-Челябінськ.

Популярний гірськолижний центр (3 підйомника, кілька трас, можливості для фрірайду). Затишно і з комфортом можна розміститися як на ГЛЦ (гірськолижний центр), так і в приватному секторі. Вільний доступ як по залізничних коліях, так і автотранспортом.

Походження назви

1 версія. Свою назву місто отримало від башкирської назви річки Міньяр (башк. Меңъяр, тисяча обривів (мең — «тисяча», яр — «берег»)).

Історія

У «Золотій книзі» сімських гірських інженерів і техніків народження Міньярського Заводу зв'язується з наступними даними: "Симбірські купці і промисловці І. Б. Твердишев і І. С. Мясников слідом за заснуванням мідеплавильних заводів, розвідавши багаті родовища залізних руд, засновують в 1775 році першу чавуноливарний завод Катав-Іванівський, потім в 1758 році Усть-Катавський переробний завод, в 1761 році Сімскій доменний, в 1771 році Міньярський переробний "^[1]. Та ж дата, тобто 1771, вказується в книзі златоустовських краєзнавців В. Швецова і К. Петрова «Про розвиток та заснування заводів Сімського гірничого округу». В Оренбургському обласному державному архіві зберігається Указ Берг-колегії від 6 травня 1771, виданий у відповідь на прохання симбірського промисловця Мясникова про дозвіл на споруду залізноробного заводу на місці злиття річок Сім і Миньяр, за 17 верст від Сімського заводу. У «Збірнику статистичних зведенні по Уфімської губернії» том X сказано: «Заводи гірничозаводської зони Південного Уралу розпадалися на 2 великі групи: Сімська група з Сімським доменним заводом і поселенням при ньому виниклому в 1761 році і Міньярський переробний з поселенням при ньому виниклому в 1771 р. У другу групу увійшли Катав-Іванівський (засн. в 1755 р) і Юрюзань-Іванівський (засн. в 1758 р)».

Датою виникнення поселення Миньяр слід вважати 1771 рік, а 1784 є датою введення в лад Міньярського залізоробного заводу.

Населення

Чисельність населення

1931[2]	1939[2]	1959[3]	1967[2]	1970[4]	1979[5]	1989[6]
6500	▲9800	▲15 389	▲16 000	▼13 512	▼12 486	▲12 930
1992[2]	1996[2]	1998[2]	2002[7]	2003[2]	2005[2]	2006[2]
▲13 000	▼12 500	▼12 200	▼11 032	▼11 000	▼10 600	▼10 400
2007[2]	2008[8]	2009[9]	2010[10]	2011[11]	2012[12]	2013[13]
▼10 300	▲10 407	▼10 180	▲10 194	▼10 141	▼10 037	▼9940
2014[14]	2015[15]	2016[16]	2017[17]
▼9766	▼9652	▼9459	▼9342

5000

10 000

15 000

20 000

1970

1998

2007

2012

2017

Пам'ятки

В районі вокзалу Миньяра знаходиться пам'ятник природи Челябінської області Червона скеля. З неї відкривається гарний краєвид на селище «Новобудова» в Міньярі.