Мірза-Авак'янц Наталія Юстівна

Наталя Юстівна Дворянська, у шлюбі Мірза-Авак'янц (нар. 11 (23) жовтня 1889(18891023) — пом. можливо, 1942) — українська історик та юристка, представниця наукової школи академіка Багалія Д. І., авторка праць з історії Гетьманщини XVII ст., історії селянських рухів XX ст. Професор (1920). Репресована та страчена СРСР.

Мірза-Авак'янц Наталія Юстівна
Наталія Мірза-Авак'янц Наталія Мірза-Авак'янц
Народилася	11 (23) жовтня 1889(1889-10-23) Бориспіль, Полтавська губернія
Померла	1942(1942) ГУЛАГ
Країна	Російська імперія  УНР  Гетьманат  УРСР
Національність	українка
Діяльність	історикиня
Alma mater	Київські вищі жіночі курси
Галузь	історія
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка
Посада	викладач, проректор, завідувач кафедри
Вчене звання	професор
Науковий керівник	Багалій Дмитро Іванович
Відома завдяки:	«Історія України у зв'язку з історією Західної Європи, ч. 1» (1929), «Нариси з історії суду в Лівобережній Україні у другій половині XVII ст.» (1926)
Роботи у Вікіджерелах  Мірза-Авак'янц Наталія Юстівна у Вікісховищі

Життєпис

Народилася в м. Бориспіль (тепер Київська область) у сім'ї лікаря.

Закінчила київську міністерську гімназію святої княгині Ольги (1907) і Київські вищі жіночі курси.

Переїхавши 1913 до Москви, склала іспит за курсом історичного факультету. Слухала лекції В.Ключевського та Б.Віппера в Московському університеті та Московському міському народному університеті ім. А.Шанявського^[ru].

1913—1917 викладала в жіночій гімназії в Москві, від кінця 1917 до початку 1918 — у Київській комерційній жіночій школі Товариства вчителів та зразковій школі при педагогічних курсах А.Жекуліної.

1918—1924 — працює у Полтавському вчительському інституті та на історико-філологічному факультеті Полтавського університету (від 1920 — професор).

2 березня 1922 стала аспіранткою при Кафедрі історії української культури (Харків).

З 1924 — професор Харківського інституту професійної освіти та Всеукраїнського інституту комуністичної освіти.

Після відновлення Харківського університету (нині Харківський національний університет) — завідуюча кафедри історії України. Паралельно викладала в Інституті червоної професури.

1932—1934 викладала під час Голодомору загальну історію у Луганському педагогічному інституті.

Від 1934 завідувачка кафедри історії України Київського університету.

Із середини 1930-х років почалося шельмування Наталії Мірзи-Авак'янц. На загальноінститутських партійних зборах, що відбулися 31 січня 1935 року, її звинуватили в тому, що «недостатньо долає своє націоналістичне минуле, в лекціях „опошляє“ М. М. Покровського, говорячи, що в нього є помилки»^[1].

1936 року — звільнена з роботи.

Ув'язнена 12 червня 1938.

Страчена росіянами (точна дата невідома).

Реабілітована 1959 року.

Науковий доробок

Друкуватися почала з 1914. Основний фах — історія Лівобережної України 16—18 ст.

Авторка праць:

• «З побуту української старшини кінця XVII століття» (Записки Українського наукового товариства на Полтавщині, вип. 1. Полтава, 1919),
• «Українська жінка в XVI—XVII ст.» (Полтава, 1920),
• «Нариси з історії суду в Лівобережній Україні у другій половині XVII ст.» («Науковий збірник Харківської науково-дослідчої катедри історії української культури», 1926, число 2—3; 1927, № 6).
• Вивчала історію селянських рухів початку 20 століття. Чи не перша в українській історіографії розглянула історію України в контексті світового історичного процесу у праці «Історія України у зв'язку з історією Західної Європи, ч. 1» (Харків, 1929).

• 1937 закінчила чорновий варіант «Історії Запоріжжя» (рукопис загинув у Києві під час гітлерівської окупації), фрагмент її у квітні 1938 здала до «Історичного збірника» (рос. Исторический сборник) АН СРСР.

Писала підручники з історії України.