Мірошниченко Ігор Володимирович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мірошниченко.

Ігор Володимирович Мірошниченко (нар. 15 грудня 1957 року, Київ, УРСР, СРСР ) — російський воєначальник українського походження, командувач 4-ї армії ВПС та ППО (2007—2009), командувач 1-го командування ВПС та ППО ( 2009— -лейтенант авіації, Заслужений військовий льотчик Російської Федерації, Льотчик-снайпер .

Мірошниченко Ігор Володимирович
Народження	15 грудня 1957(1957-12-15) (67 років)  Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Освіта	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації і Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна
Звання	генерал-лейтенант авіації[d] і генерал-лейтенант
Війни / битви	Холодна війна, Війна в Афганістані 1979—1989, Громадянська війна в Таджикистані і Російсько-грузинська війна
Нагороди

Біографія

Народився 15 грудня 1957 року в Києві Української РСР. В 1973 року вступив, а в 1975 році закінчив Московське Суворовське військове училище. У 1975 році вступив, а у 1979 році закінчив Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків .

• 1979 - 1982 роках - проходив службу льотчиком у 787-му винищувальному авіаполку ВПС ДСВГ .
• 1982 - 1988 роках - проходив службу льотчиком, командиром ланки у 179-му гвардійському винищувальному авіаполку, заступником командира та командиром ескадрилії у 156-му винищувально-бомбардувальному авіаполку ВПС Туркестанського військового округу .
• 1991 році - закінчив з відзнакою Військово-повітряну академію імені Ю. А. Гагаріна ^[1] .
• 1991 - 1992 роках - проходив службу заступником командира 378-го окремого штурмового авіаполку ВПС Білоруського військового округу .
• 1992 - 2002 роках - проходив службу заступником командира штурмового авіаполку, командиром 404-го винищувального авіаполку (1996-2001), командиром змішаної авіадивізії (2001-2002) ВПС Далекосхідного військового округу .
• 2004 році - закінчив з відзнакою Військову академію Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації.
• 2004 – 2007 роках– проходив службу командиром 51-го корпусу ППО Північно-Кавказького військового округу .

18 січня 2007 року указом Президента РФ призначений командувачем 4-ї армії ВПС та ППО Південного військового округу.

У грудні 2009 року указом Президента РФ призначено командувачем 1-го Ленінградського командуванням ВПС і ППО Західного військового округу ^[2] .

У травні 2011 року указом Президента РФ звільнено з посади.

Брав участь в Афганській війні, виконував завдання в складі Колективних миротворчих сил у Республіці Таджикистан .

Нагороди

• Орден "За військові заслуги" (1996)
• Орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» ІІІ ступеня (1990)
• Медаль "За бойові заслуги" (1985)
• Заслужений військовий льотчик Російської Федерації
• Премія Уряду Російської Федерації за значний внесок у розвиток Військово-повітряних сил (17 грудня 2012) – за організацію та керівництво будівництвом та розвитком Військово-повітряних сил на відповідних командних посадах ^[3]

Кваліфікація

• Льотчик-снайпер, освоїв МіГ-23 (і його модифікації), Су-17М3, Су-25, Су-27 .