Міхай Стойкіце

Міхай Стойкіце (рум. Mihai Stoichiță, нар. 10 травня 1954, Бухарест) — румунський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2017 року обіймає посаду технічного директора збірної Румунії.

Міхай Стойкіце
Особисті дані
Народження	10 травня 1954(1954-05-10) (71 рік)
	Бухарест, Румунія
Громадянство	Румунія
Позиція	півзахисник
Юнацькі клуби
	«Динамо» (Бухарест)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1973–1974 «Джиул» (Петрошань) 37 (2) 1974–1975 «Аутобузул» ? (?) 1975–1981 «Джиул» (Петрошань) 178 (16) 1981–1983 «Прогресул» 15 (2) 1983–1984 «Тирговіште» 21 (2) 1985–1986 «Прогресул»  ? (?) 1986–1988 «Глорія» (Бузеу) 39 (5)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1988–1990 «Прогресул» (помічник) 1991–1992 «Каллатіс Мангалія»[en] 1992–1993 «Рокар» (Бухарест) 1993–1994 «Динамо» (Бухарест) (помічник) 1994–1997 «Стяуа» (помічник) 1997–1998 «Стяуа» 1999–2000 «Націонал» 2000 «Літекс» 2001 Панама 2002 «Шериф» 2002–2003 «Анкарагюджю» 2003–2004 Вірменія 2003–2004 «Пюнік» 2004 «Фарул» 2005 «Оцелул» 2005–2006 Кувейт 2007–2008 «Аріс» 2009 АЕЛ 2009–2010 «Стяуа» 2010 «Астра» (Плоєшті) 2010–2011 АЕЛ 2011 «Міовень» 2011–2012 «Аполлон» 2012 «Стяуа» 2012–2013 «Шериф» 2013–2014 «Аль-Сальмія» 2015–2016 «Петролул» 2017– Румунія (техн.дир.)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Ігрова кар'єра

Народився 10 травня 1954 року в місті Бухарест. Вихованець футбольної школи клубу «Динамо» (Бухарест).

У дорослому футболі дебютував 1973 року виступами за команду «Джиул» (Петрошань), в якій провів один сезон, вигравши свій єдиний трофей як гравець — Кубок Румунії. Наступний сезон гравець провів у столичному клубі «Аутобузул», але 1975 року повернувся до клубу «Джиул» (Петрошань). Цього разу провів у складі його команди шість сезонів.

З 1981 року два сезони захищав кольори команди «Прогресул», після чого недовго пограв за «Тирговіште», а протягом 1985—1986 років знову захищав кольори «Прогресула».

1986 року перейшов до клубу «Глорія» (Бузеу), за який відіграв 2 сезони. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Глорія» (Бузеу) у 1988 році.

Кар'єра тренера

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1988 року, увійшовши до тренерського штабу клубу «Націонал», де пропрацював з 1988 по 1990 рік, після чого очолював нижчолігові команди «Каллатіс Мангалія»^[en] та «Рокар» (Бухарест).

Влітку 1993 року Стойкіце став помічником Флоріна Халагяна в «Динамо» (Бухарест), а після його звільнення перейшов до стану головних ворогів «динамівців» клубу «Стяуа», де став допомагати Думітру Думітріу. Команда виграла в наступні три роки три чемпіонських титули, а після того як Думітріу влітку 1997 року покинув команду, Стойкіце став його наступником і вигрів і наступний чемпіонат у 1998 році, його перший титул на посаді головного тренера. У вересні того ж року він виграв з клубом і Суперкубок Румунії, але вже наступного місяця покинув команду.

Влітку 1999 року він став головним тренером «Націонала» і закінчив з командою сезон 1999/00 на 9 місці, після чого тренував болгарський «Літекс», з якого пішов у жовтні 2000 року.

У січні 2001 року Стойкіце очолив збірну Панами, з якою зайняв лише 4-те місце на Центральноамериканському кубку, через що не пробився на Золотий кубок КОНКАКАФ 2002 року, тому вже влітку 2001 року був звільнений.

22 березня 2002 року прийняв пропозицію попрацювати у молдовському «Шерифу»^[1], з яким у тому ж сезоні виграв «золотий дубль», але влітку покинув команду і наступного року тренував турецький клуб «Анкарагюджю».

У травні 2003 року румунський спеціаліст відправився до Вірменії, де очолив «Пюнік» та паралельно став тренувати і місцеву національну збірну. На клубному рівні Стойкіце виграв усі три трофеї — чемпіонат, Кубок і Суперкубок Вірменії, але збірна завершила кваліфікацію на чемпіонат Європи 2004 року на передостанньому четвертому місці у своїй групі, після чого його контракт не був поновлений влітку 2004 року і в наступні роки він працював на батьківщині, де тренував команди «Фарул» та «Оцелул».

2005 року Міхай став головним тренером збірної Кувейту, з якою не зумів вийти на Кубок Азії 2007 року, через що був звільнений в грудні 2006 року.

Згодом протягом 2007—2009 років очолював кіпрські команди «Аріс» та АЕЛ, а 2009 року вдруге у кар'єрі очолив «Стяуа». Втім цього разу привести столичну команду до чемпіонства він не зумів, і зайнявши лише 4-те місце у сезоні 2009/10 він покинув клуб. На наступний сезон він очолив інший місцевий клуб «Астра» (Плоєшті), але вже у серпні був звільнений після п'яти турів, в яких клуб здобув лише три очки. Через кілька тижнів він повернувся в АЕЛ, пропрацювавши там до лютого 2011 року.

У жовтні 2011 року він став головним тренером клубу «Міовень», але розірвав контракт лише через місяць на посаді, вкотре повернувшись на Кіпр, цього разу очоливши «Аполлон». Втім у березні 2012 року він виїхав з Кіпру, оскільки знову отримав можливість очолити «Стяуа». Щоправда і в сезоні 2011/12 він не міг привести «Стяуа» до чемпіонства, ставши лише третім і покинув клуб після закінчення сезону.

В 2012 році Міхай, через десять років, повернувся в тираспольський «Шериф», проте в квітні 2013 року румунський фахівець залишив Молдову, свій відхід він мотивував «особистими обставинами, що змусили його виїхати на батьківщину»^[2].

З літа 2013 року він протягом року працював з кувейтським клубом «Аль-Сальмія». У жовтні 2015 року Стойкіце став головним тренером «Петролула», але після однієї перемоги у восьми іграх у січні 2016 року йому довелося покинути клуб, що опинився в зоні вильоту з вищого дивізіону.

З кінця січня 2017 року став технічним директором Футбольної федерації Румунії^[3].

Титули і досягнення

Як гравця

• Володар Кубка Румунії (1):

«Джиул» (Петрошань): 1973–74

Як тренера

• Чемпіон Румунії (1):

«Стяуа»: 1997–98

• Володар Суперкубка Румунії (1):

«Стяуа»: 1998

• Чемпіон Молдови (1):

«Шериф»: 2001–02

• Володар Кубка Молдови (1):

«Шериф»: 2001–02

• Чемпіон Вірменії (1):

«Пюнік»: 2004

• Володар Кубка Вірменії (1):

«Пюнік»: 2004

• Володар Суперкубка Вірменії (1):

«Пюнік»: 2004