Мічіо Ватанабе

Ватанабе Мічіо (яп. 渡辺美智雄; 28 липня 1923, Отавара, Префектура Тотіґі, Японія — † 15 вересня 1995, Токіо) — був японським політиком. Міністр закордонних справ Японії (1991—1993).

Мічіо Ватанабе
яп. 渡辺美智雄
Народився	28 липня 1923(1923-07-28)[1]  Отавара, Префектура Точіґі, Японія
Помер	15 вересня 1995(1995-09-15)[1] (72 роки)  Токіо[d], Токіо, Японія  ·серцева недостатність
Країна	Японія  Японська імперія
Діяльність	дипломат, політик, tax advisor, журналіст
Alma mater	Університет Хітоцубасі
Знання мов	японська
Посада	член Палати представників Японії[d], віце-прем'єр Японіїd і member of the Tochigi Prefectural Assemblyd
Партія	Ліберально-демократична партія Японії
Діти	Yoshimi Watanabed і Miyuki Watanabed
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився 28 липня 1923 року, син солдата, він був сиротою і його виховував дядько в префектури Тотіґі. Він закінчив Токійський комерційний коледж (згодом Університет Хітоцубасі) у 1942 р. Потім працював у щоденнику Йоміурі Сімбун, перш ніж стати податковим консультантом. Член спочатку Ліберальної партії (консерватор правого центру), а потім Ліберально-демократичної партії (ПЛД), коли вона була створена в 1955 році, він розпочав свою політичну кар'єру того ж року.

У 1955—1963 рр. — Обраний до Префектурної асамблеї префектури Тотіґі.

У 1963—1995 рр. — Член Палати представників Японії колишнього 1-го округу Тотіґі.

У 1976—1977 рр. — Міністр охорони здоров'я та соціальних питань в уряді Такео Фукуди.

У 1978—1979 рр. — міністр сільського господарства, лісового господарства та рибного господарства у першому уряді Охіра Масайосі.

У 1980—1982 рр. — Міністр казначейства (тобто фінансів) в уряді Судзукі Дзенко.

У 1985—1986 рр. — Міністр зовнішньої торгівлі та промисловості у другому уряді Накасоне Ясухіро.^[2].

У 1991—1993 рр. — віце-прем'єр-міністр і міністр закордонних справ уряду Міядзава Кійті^[3].

26 січня 1992 року домовився з урядом України про встановлення дипломатичних відносин у формі обміну листами між Міністром МЗС Японії та Міністром МЗС України Анатолієм Зленком^[4].

У квітні 1993 року — подав у відставку за станом здоров'я^[5].