Набонід

Набонід (Набу-Наід) — цар Вавилонії (травень 556 — 29 жовтня 539 до н. е.). На відміну від усіх своїх попередників, був не халдеєм, а корінним вавилонянином.

Набонід
Народився	615 до н. е.  Харран, Парфія
Помер	538 до н. е.[1]  сатрапія Карманія, Нововавилонське царство
Країна	Ассирія Вавилон
Діяльність	король
Посада	правитель Нововавилонської імперіїd
Батько	Nabû-balātsu-iqbid
Мати	Адад-гуппі
У шлюбі з	Нітокріс Вавилонський
Діти	Валтасар, Навуходоносор III і Еннігальдіd
Медіафайли у Вікісховищі

Набонід на стелі в Харані

Щонайпізніше у середині травня 556 Набонід, якому на той час вже виповнилося 65 років, спираючись на жерців і торгово-рабовласницькі кола, прийняв царський титул і розпочав боротьбу зі ставлеником халдейських воєначальників Лабаші-Мардуком. В червні 556 Лабаші-Мардук був убитий. Для збільшення свого престижу Набонід одружився з вдовою Навуходоносора II єгиптянкою Нітокріс і всиновив царевича Бел-шарр-уцура (відомий з Біблії як Валтасар), сина Навуходоносора II і Нітокріс.

Набонід правив країною, перебуваючи у своїй резиденції Таймі, тоді як у Вавилоні від його імені правив Валтасар.

У 539 до н. е. дізнався про падіння Вавилону та загибель Валтасара, повернувся туди та добровільно здався в полон. За наказом Кира II Великого був відправлений у почесне заслання правителем області Керманія.

Правління Набоніда тривало 17 років і 5 місяців.

Див. також

• Ая (богиня)