Нагоряни (Сяноцький повіт)

Нагоряни (пол. Nagórzany)  — лемківське село в Польщі, у гміні Буківсько Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 308 осіб (2011^[1]).

Село
Нагоряни пол. Nagórzany
Координати 49°30′08″ пн. ш. 22°02′02″ сх. д.
Країна	ПольщаПольща
Воєводство	Підкарпатське воєводство
Повіт	Сяноцький повіт
Гміна	Буківсько
Перша згадка	1444
Площа	8,8 км²
Висота центру	390  м
Населення	308 осіб (2011[1])
Часовий пояс	UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код	(+48) 13
Поштовий індекс	38-505
Автомобільний код	RSA
SIMC	0346684
GeoNames	764160
OSM	↑3011005 ·R (Гміна Буківсько)
Нагоряни Нагоряни (Польща) Нагоряни Нагоряни (Підкарпатське воєводство)
Нагоряни у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Нагоряни.

Руїни церкви (2011)

Розташування

Знаходиться за 2 км на північний захід від Буківсько, 13 км на захід від Сяніка, 63 км на південь від Ряшева, при воєводській дорозі № 889.

Історія

Перша згадка припадає на 1444 р., коли село було повторно закріпачене. До 1772 р. село входило до складу Сяноцької землі Руського воєводства Речі Посполитої. З 1772 до 1918 року — у межах Сяніцького повіту Королівства Галичини та Володимирії монархії Габсбургів (з 1867 року Австро-Угорщини). Корінне українське населення піддалося латинізації та полонізації.

У 1848-1866 рр. відбувалася хвиля еміграції українського населення на Закарпаття в околиці Кошиць і Ясова, в 1866-1914 рр. — до США (околиці Чикаго).

У 1880 р. в селі було 446 мешканців (з них 55 грекокатоликів).

В 1939 році в селі проживало 460 мешканців, з них 25 українців і 435 поляків^[2]. Село входило до Сяніцького повіту Львівського воєводства.

З 4 серпня 1944 року понад місяць тривали бої, поки 16 вересня село було зайняте Чехословацьким армійським корпусом.

Нагоряни після спалення УПА (1946)

Село було спалене УПА в ніч з 5 на 6 квітня 1946 року близько 22 години.

Після війни українців тероризували і вбивали польське військо і банди поляків, вцілілих (15 осіб) було зігнано Польським військом до гетто в Буківську, а далі через станцію Писарівці депортовано в ході операції «Вісла» 28.04-10.05.1947 на північні понімецькі землі.^[3]

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][4]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	147	32	95	20
Жінки	161	34	84	43
Разом	308	66	179	63

Церква

Самостійна парафія була до 1794 р., коли стала дочірньою до Сенькової Волі. Мурована церква святих Апостолів Петра і Павла збудована в 1848 р., з 1930 р. належала до Буківського деканату), метричні книги велися з 1797 р. Церква пограбована поляками (в тому числі і ксьондзами) після депортації українців, перебуває в руїнах.

Уродженці

• Патриляк Казимир Іванович — вчений-хімік.