Наказ про вигнання священиків

Наказ про вигнання священиків (伴天連追放令, ぱてれんついほうれい, патерен цуйхо-рей, «Наказ про вигнання падре»)　—　наказ про вигнання християнських місіонерів, проголошений Тойотомі Хідейосі 24 липня 1587 року після завоювання острова Кюсю.

Наказ про вигнання священиків
Назва каною	ばてれんついほうれい

Короткі відомості

Причини прийняття наказу достеменно невідомі. Його виконання супроводжувався руйнацією церков у Центральній Японії, зокрема Осаці та Кіото, а також конфіскацією японським урядом міста Наґасакі, що перебувало у володінні Товариства Ісуса з 1580 року.

Згідно з наказом християнство визнавалося єрессю, проповідування якої в Японії заборонялося. Священики і їхні слуги повинні були покинути країну за 20 днів. Водночас торгівля з Португалією та Іспанією не переривалася, а прибуття іноземних купців до Японії віталося. Хідейосі також заборонив своїм підлеглим володарям приймати християнство, хоча й не забороняв сповідувати його простому люду.

Проголошення наказу зупинило християнізацію самурайства і стало першою перемогою антихристиянського фронту буддистів Японії. Попри те, що кількість християн в середовищі японських міщан і селян стрімко зростала, був сформований образ християнина-ворога, який взяли на озброєння адміністратори політичного наступника Хідейосі, Токуґави Ієясу. Християнство було остаточне заборонено в Японії 1614 року.

Див. також

• Двадцять шість японських мучеників

Джерела та література

• Коваленко О. Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа. — К.: Дух і Літера, 2013. — 960 с. з іл. ISBN 978-966-378-293-5
• Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.