Нальотова Катерина Василівна

Нальотова Катерина Василівна (нар. 1787 — пом. 1869) — російська та українська акторка театру. Перша виконавиця ролі Наталки у п'єсі «Наталка Полтавка».^[1]

Нальотова Катерина Василівна
Народилася	1787(1787)
Померла	1869(1869)
Діяльність	акторка театру
Роки діяльності	1813 —?
Чоловік	не мала
Провідні ролі	Наталка в «Наталці Полтавці»

Біографія

Народилася 1787 року в родині майора Василя Осиповича Нальотова. Мала старшу сестру Надію, яка у 1803 році стала дружиною генерал-майора Дмитра Рєзвого,^[2] та брата Моріса.^[3] Вела життя звичайне для представниці дворянського кола.^[4]

Від 1813 року брала участь в аматорських спектаклях у театральній трупі Штейна у Полтаві. Вирішила стати акторкою, коли були розірвані її заручини із кавалерійським офіцером графом Бервіцем.^[4] Згодом грала на сцені Вільного театру, яким керував Іван Котляревський. Була першою виконавицею ролі Наталки у його п'єсі «Наталка Полтавка». На професійній сцені виступала, крім того, у п'єсах І. А. Крилова, А. фон Коцебу, О. О. Шаховського та ін.

У 1821—1822 грала в трупі Михайла Щепкіна (зокрема, під час гастролей в Києві). Пізніше виступала в театрах Харкова.^[5][6]

Акторку описували здібною, з розмаїтим обдаруванням. Нальотова володіла французькою, німецькою, італійською та польською мовою, грала на гітарі, чудово танцювала, займалася малюванням.^[3] І. П. Котляревський цінував у ній вроджену музикальність, виразність голосу, граційність, сімпатію до культури українців.^[7] М. С. Щепкін ставився до неї шанобливо і згадував, що «вона мала прекрасний голос і була знаменитою артисткою». Кореспондент журналу «Отечественые записки» свідчив про її виконання ролі Наталки: «Тут Наталка, чутлива, розумна і гарненька, співала народні пісні і опера йшла, йде і йтиме, доки залишиться в Україні хоч один звук рідного нарічча на зло тим панам, які приїздять в Україну вчено-сентиментальними мандрівниками і за гостинний прийом лають малоросійский театр, пилюку, клімат, товариство і твори Основ`яненка». Серед шанувальників Нальотової були родини генерала Білухи, Кочубеї, Меншикови, Наришкіни.^[4]

Вела щоденники.^[8] У 1913 році вони були опубліковані мистецтвознавцем М. М. Врангелем.^[4]

Померла неодруженою.^[3]

Театральні роботи

• 1813 — «Примиритель»
• 1813 — «Урок донькам»
• 1813 — «Німецькі провінціали»
• 1813 — «Чесне слово»