Народні оповідання

Ця стаття про збірку Марко Вовчок. Про жанр оповідань див. Народне оповідання.

«Народні оповідання» — збірка оповідань, написаних Марком Вовчком (псевдонім Марії Вілінської) та відредагованих Пантелеймоном Кулішем.

«Народні оповідання»

Палітурка першого тому збірки оповідань Марка Вовчка «Народні оповідання» (1857)
Автор	Марко Вовчок
Країна	Російська імперія
Мова	українська
Місце	СПб
Видавництво	Типографія П.А. Куліша
Видано	1857-1865[1]
Томів	3
Народні оповідання у Вікіджерелах

Всього Вовчок створила 22^[2] оповідання в серії «Народні оповідання»^[3]: 20 оповідань, надрукованих трьома томами у 1857-1865 роках, одне оповідання «Від себе не втечеш» (пізніша назва «Павло Чорнокрил»), надруковане у 1862 році в українському діаспорному часописі Санкт-Петербургу «Основа», та оповідання-казка «Чортова пригода» (початкова назва «Чортище»), написане ще в 1860-ті роки, однак вперше надруковане лише 1902 року в газеті «Кіевская старина».

Видання першого тому збірки «Народні оповідання» побачило світ у 1857 році, й до першого тому увійшли 11 оповідань: «Сестра», «Козачка», «Чумак», «Одарка», «Сон», «Панська Воля» (пізніша назва «Горпина»), «Викуп», «Свекруха», «Знай, Ляше!» (пізніша назва «Отець Андрій»), «Максим Гримач» та «Данило Гурч» (пізніша назва «Козацька кров»). Це видання пізніше було передруковано у 1861 році; декілька назв оповідань змінили для оновленого видання 1861 року, зокрема оповідання «Панська Воля» у цьому виданні вийшло з назвою «Горпина», оповідання «Знай, Ляше!» — з назвою «Отець Андрій», а оповідання «Данило Гурч» — з назвою «Козацька кров». У 1862 році з'явився другий том збірки «Народні оповідання», до якого увійшли 5 оповідань: «Три долі», «Ледащиця», «Два сини», «Не до пари», та «Чари». У 1865 році з'явився другий том збірки «Народні оповідання», до якого увійшли 4 дитячих оповідань та повістей: «Девять братів та десята сестриця Галя», «Ведмідь», «Кармелюк», та «Невільничка».

З середини XIX століття тривають дискусії, чи була Марія Вілінська єдиною авторкою «Народних оповідань»: значна частина літературознавців (зокрема, й редактор збірки Пантелеймон Куліш) вважає, що цю збірку написали в співавторстві Марія Вілінська та її перший чоловік етнограф Опанас Маркович^[4][5].

Видання-першодруки

Три томи «Народних оповідань»:^[6][7]

• Перше видання I тому «„Народні оповідання“ Марка Вовчка» видане Пантелеймоном Кулішем (Спб: Издавъ П.А. Кулішъ [Типографія П.А. Куліша], кінець 1857^[8]) До збірки увійшли 11 творів: «Сестра», «Козачка», «Чумак», «Одарка», «Сон», «Панська Воля» (пізніша назва «Горпина»), «Викуп», «Свекруха», «Знай, Ляше!» (пізніша назва «Отець Андрій»), «Максим Гримач», «Данило Гурч» (пізніша назва «Козацька кров»).^[9] (pdf (Ukrainica)) (pdf (Chtyvo))

  (2-га редакція першого видання, видана Миколою Тібленом зі словником українсько-російсько-польським): «Повістки (народні оповідання) Марка Вовчка» (Спб: Типографія Николая Тиблена и Комп., 1861). До збірки увійшли 11 творів: Сестра», «Козачка», «Чумак», «Одарка», «Сон», «Панська Воля» (пізніша назва «Горпина»), «Викуп», «Свекруха», «Знай, Ляше!» (пізніша назва «Отець Андрій»), «Максим Гримач», «Данило Гурч» (пізніша назва «Козацька кров»)^[10] (pdf (Ukrainica)) (pdf (Google Books)) (pdf (Chtyvo))

• Перше видання II тому «„Народні оповідання“ Марка Вовчка», видане Пантелеймоном Кулішем (Спб: Издавъ П.А. Кулішъ [коштомъ П.А. Лобка], 1862). До збірки увійшли: «Два сини»^[11], «Не до пари»^[12], «Ледащиця»^[13], «Чари»^[14] «Три долі»^[15][16] (pdf (Chtyvo)) (pdf (Google Books))
• Перше видання III тому «„Оповідання“ Марка Вовчка» видане Пантелеймоном Кулішем (Спб: Изд. Яковлева; [Друк. П.А. Куліша], 1865). До збірки увійшли: «Кармелюк», «Невільничка», «Дев'ять братів та десята сестриця Галя», «Ведмідь» (пізніша назва «Сестричка Мелася»).^[17] (pdf (Ukrainica)) (pdf (Google Books)) (pdf (Chtyvo))

Окремо надруковані оповідання

• Оповідання «Від себе не втечеш» (пізніша назва «Павло Чорнокрил»; Спб: журнал «Основа», No.1, 1862).^[18]
• Оповідання-казка «Чортова пригода» (початкова назва «Чортище»; написана ще в 1860-ті роки, вперше надрукована 1902 року у газеті «Кіевская старина»)^[19].

Переклади іншими мовами

Переклади російською

З 22^[2] «Народних оповідань» Марка Вовчка російською перекладено всі 22 оповідання; переклад зроблено/підписано або самим Марком Вовчком або Іваном Тургенєвим (переклади, підписані Тургенєвим, найімовірніше були зроблені Пантелеймоном Кулішем)^[20].

• Переклад російською 9 з 11 оповідань з першого тому «Народних оповідань» вперше надруковано у московському часописі «Російський вісник» (рос. Русский вестник) у липні-серпні 1858 та у лютому 1859 років^{[21][22][23][24]}. Переклад підписаний як автопереклад самого Марка Вочка^[25].
• Переклад російською всіх 11 оповідань із першого тому «Народних оповідань» під назвою Українські народні оповідання Марка Вовчка (рос. Украинские народные рассказы Марка Вовчка) вперше надруковано окремою книжкою у 1859 році (СПб.: Изд. Д. Е. Кожанчикова, 1859)^[26] Переклад підписаний Іваном Тургенєвим, хоча справжнім перекладачем цього видання найімовірніше був Пантелеймон Куліш.^[20].
• Переклад російською 2 з 5 оповідань з другого тому «Народних оповідань» («Ледащиця», «Три долі») вперше надруковано окремою книжкою у збірці під назвою «Нові повісті та оповідання Марка Вовчка» (рос. Новыя повѣсти и рассказы Марка Вовчка у 1861 році (СПб: Д. Е. Кожанчиков, 1861)^[27]. Переклад не підписаний, але найімовірніше це автопереклад самого Марка Вовчка^[25].
• Переклад російською всіх 4 оповідань з третього тому «Народних оповідань» («Дев'ять братів та десята сестриця Галя», «Ведмідь», «Кармелюк», та «Невільничка») вперше надруковано окремою книжкою у збірці під назвою «Казки Марка Вовчка» (рос. Сказки Марка Вовчка у 1864 році (СПб: Изд. В. Яковлева, 1864)^[28].
• Переклад російською решти 3 з 5 оповідань з другого тому «Народних оповідань» («Два сини», «Не до пари», «Чари») та оповідання з журналу «Основа» «Від себе не втечеш» (пізніша назва «Павло Чорнокрил») вперше надруковано у першому томі 4-томної збірки під назвою «Твори Марка Вовчка» (рос. Сочинения Марка Вовчка у 1867 році (СПб: Изд. И. Папина, 1867)^[29]. Переклад підписаний як автопереклад самого Марка Вовчка^[25].
• Переклад російською оповідання-казки «Чортова пригода» (початкова назва «Чортище»; оповідання написаного ще в 1860-ті роки, але вперше надрукованого лише 1902 році у газеті «Кіевская старина») вперше надруковано у 1902 році у московському тижневику «Народное благо» (NoNo 47, 48) під назвою «Чертова напасть». Переклад підписаний як автопереклад самого Марка Вовчка^[25].

Переклади хорватською

• Marko Vovčok. Pučke pripoviesti. Preveo s ukrajinskog: August Harambašić. Zagreb: Matica hrvatska. 1899. 251 s. (Slavenska knjiznica. Knjiga VII)^{[30][31][32][33][34]}

Див. також

• Інститутка