Наталія Брижко-Запур

Ната́лія Бри́жко-За́пур (пол. Natalia Bryżko-Zapór; 5 квітня 1963(19630405)) — польська громадська та культурна діячка, перекладачка російськомовної та україномовної літератури, письменниця.

Наталія Брижко-Запур
Natalia Bryżko-Zapór
Ім'я при народженні	Наталія Брижко (Natalia Bryżko)
Народилася	5 квітня 1963(1963-04-05) (62 роки)
Громадянство	Польща
Національність	полька
Діяльність	журналістка, дипломат, перекладачка, славістка
Сфера роботи	слов'янознавство[1], журналістика[1] і перекладацтво[d][1]
Alma mater	Варшавський університет
Заклад	Życie Warszawyd, Польське Радіо, Polish Press Agencyd, Q9302324?, Польське радіо для закордону і Польське радіо для України
Знання мов	польська, російська[1] і українська[1]
Мова творів	польська
У шлюбі з	Марек Запур (Marek Zapór)

Життєпис

Робота

У 1980-х роках Наталія Брижко-Запур долучилася до антикомуністичної опозиції й співпрацювала з підпільними видавництвами як розповсюджувачка та перекладачка. 1990 року закінчила філологічний факультет Варшавського університету (спеціальність — славістика). Спочатку працювала в журналістиці, була кореспонденткою газет «Obserwator Codzienny», «Życie Warszawy» та польської секції Радіо «Вільна Європа» в Москві (1990—1993). Очолювала редакцію Польського радіо, PAP Media^[2] та регіональну редакцію Польського агентства преси^[3].

У 2001—2005 роках Брижко-Запур працювала як радник у посольстві Польщі в Україні, співпрацювала з Комітетом Сейму у справах Європейського Союзу. З 2013^[4] по 2017^[3] рік обіймала посаду директора Польського інституту в Санкт-Петербурзі.

2018 року заснувала й очолила Фонд партнерства для Центральної і Східної Європи^[5].

У 2024-му вона обійняла посади директора й головного редактора Польського радіо для зарубіжжя та Польського радіо для України^[6].

Творчість

Наталія Брижко-Запур переклала кілька книжок з російської та української мов. Належить до Товариства літературних перекладачів^[pl][7] і Товариства вільного слова. 2007 року книжку Олександра Ірванця Riwne/Rowno («Рівне/Рівно»), яку вона переклала, номіновано на Літературну нагороду Центральної Європи «Angelus»^[8].

У 2021 році вийшла друком її книга Pogranicze wszystkiego. Podróże po Wołyniu («Пограниччя всього. Подорожі Волинню»)^[9]. 2022 року видавництво Więź опублікувало її книгу Ja tu zostaję. Fenomen Wołodymyra Zełenskiego («Я залишаюся тут. Феномен Володимира Зеленського»^[10]. 2023 року київський Видавничий центр «Академія» опублікував український переклад цієї книжки під назвою «Я тут. Ми тут. Ми всі — це Україна. Феномен Володимира Зеленського».

Особисте життя

З 2020 року проживає в селі Візна Підляського воєводства. Чоловік — Марек Запур^[5].

Власні твори

• Pogranicze wszystkiego. Podróże po Wołyniu. — Wydawnictwo: Czarne, 2021. 432 str. ISBN 9788381911443
• Ja tu zostaję. Fenomen Wołodymyra Zełenskiego/ — Wydawnictwo: Więź, 2022. 272 str. ISBN 9788366769359

Переклади

• Ołeksandr Irwaneć. Riwne / Rowno, Warszawa: Prószyński i S-ka, 2007, ISBN 978-83-7469-638-8.
• Aleksander Pumpiański. Sprawa Chodorkowskiego, Wrocław: Kolegium Europy Wschodniej im. Jana Nowaka-Jeziorańskiego, 2013, ISBN 978-83-61617-40-2.
• Ołeksandr Irwaneć. Choroba Libenkrafta: morbus dormatorius adversus: ponura powieść, Wrocław: Biuro Literackie, 2013, ISBN 978-83-63129-41-5.
• Lidia Czukowska. Proces wykluczenia, Warszawa: Centrum Polsko-Rosyjskiego Dialogu i Porozumienia, Wrocław: KEW, 2015, ISBN 978-83-64486-02-9.
• Ołeksandr Bojczenko. Wasi, nasi oraz inni: szkice o pisarzach i nie tylko, Lublin: Warsztaty Kultury, 2018, ISBN 978-83-64375-32-3.