Національна республіканська гвардія Португалії

Націона́льна республіка́нська гва́рдія (порт. Guarda Nacional Republicana) — спеціальний корпус військ Португальської Республіки з правоохоронними функціями, призначений для підтримання громадського порядку, захисту прав і свобод громадян, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння лісових пожеж, а також реалізації політики національної оборони. У мирний час вона підпорядковується Міністерству внутрішніх справ у питаннях набору особового складу, адміністрації та виконання завдань, що випливають із її загальної місії, а також Міністерству національної оборони у питаннях уніфікації та стандартизації військової доктрини, озброєння та оснащення.^[1]

Національна республіканська гвардія
Guarda Nacional Republicana
Герб
Засновано	03 травня 1911 року
Країна	Португалія
Належність	Міністерство внутрішніх справ Італії, Міністерство національної оборони Італії
Вид	жандармерія
Роль	громадська безпека, захист кордону, ліквідація надзвичайних ситуацій
Чисельність	22 892 (2023 рік)
Генеральний штаб	Лісабон
Оборонець	Діва Марія
Гасло	За закон і народ (італ. Nei Secoli Fedele)
Річниці	03 травня
Вебсайт	gnr.pt
Командування
Головнокомандувач	Генерал-лейтенант Руй Альберту Рібейру Велозу
Медіафайли на Вікісховищі

Історія

03 травня 1911 року, невдовзі після проголошення Португальської Республіки, була створена Національна республіканська гвардія, як військова сила безпеки, призначена для підтримки громадського порядку на всій території країни. З самого початку вона була організована як Спеціальний корпус військ, що поєднував військову дисципліну з функціями поліції.^[1]

Протягом періоду авторитарного режиму «Нова держава» (порт. Estado Novo) у 1926–1974 роках , Гвардія продовжувала відігравати ключову роль у забезпеченні внутрішньої безпеки та порядку в державі. Її військова організація, доктрина, озброєння та оснащення перебували у віданні Міністерства національної оборони, хоча в мирний час вона підпорядковувалася Міністерству внутрішніх справ для виконання своїх поліцейських обов’язків.^[1]

Після Революції гвоздик 1974 року та відновлення демократії, основні місії Гвардії були переорієнтовані на гарантування реалізації прав, свобод і гарантій громадян, що закріплювались в новій Конституції.^[1]

Важливою віхою стала реструктуризація 1993 року, спричинена повною інтеграцією Португалії до Європейської союзу. Указом № 230/93 було ліквідовано Фінансову гвардію (порт. Guarda Fiscal), інституцію з багаторічними традиціями, яка понад століття забезпечувала митний та податковий контроль, боротьбу з контрабандою та шахрайством. Натомість, у складі Національної республіканської гвардії було створено Податкову бригаду (порт. Brigada Fiscal), яка перейняла функції ліквідованої Фінансової гвардії, змінивши при цьому територіальний обсяг своєї діяльності відповідно до нових європейських правил щодо внутрішніх кордонів.^[1]

Ця зміна остаточно закріпила за Гвадією широкі повноваження, включаючи підтримку громадського порядку, кримінальну поліцію, дорожній рух, екологічний нагляд, захист майна та тепер також податковий і митний контроль. GNR продовжує залишатися військовою силою безпеки, що підпорядковується двом міністерствам (Внутрішніх справ та Національної оборони) відповідно до своїх подвійних функцій.^[1]

У 2004 році Національна республіканська гвардія стала частиною Європейських сил жандармерії.^[2]

Повноваження та функції

Національна республіканська гвардія здійснює повноваження у дев’яти основних сферах:^[3]

• Громадська безпека
• Кримінальне розслідування
• Дорожня безпека
• Порятунок і допомога
• Природа та довкілля
• Прибережний контроль
• Фіскальна та митна служба
• Державні почесті
• Національна оборона

Функції в сфері громадської безпеки:^[3]

• Гарантувати умови безпеки, які дозволяють здійснювати права і свободи громадян, а також забезпечувати повне функціонування демократичних інституцій із дотриманням законності та принципів правової держави;
• Забезпечувати громадський порядок і спокій, а також безпеку і захист людей та майна;
• Запобігати злочинності загалом, у координації з іншими силами та службами безпеки;
• Запобігати вчиненню інших дій, що суперечать закону та нормативним актам;
• Захищати, надавати допомогу і підтримку громадянам, а також охороняти і зберігати майно, що перебуває в небезпеці внаслідок дій людини або природних причин;
• Забезпечувати охорону та захист важливих об’єктів, зокрема автомобільної, залізничної, авіаційної та портової інфраструктури, державних будівель та інших критичних об’єктів;
• Гарантувати безпеку під час масових заходів, зокрема спортивних, а також інших форм відпочинку й дозвілля згідно із законом;
• Сприяти навчанню та інформуванню громадян у питаннях безпеки;
• Виконувати інші завдання, покладені на Гвардію законом;
• Здійснювати нагляд, контроль і охорону морських та сухопутних кордонів, забезпечуючи дотримання правил в’їзду та перебування іноземців на національній території;
• Контролювати й перевіряти судна, екіпажі та пасажирів у пунктах в’їзду і виїзду з країни, зокрема в портах, маринах і круїзних терміналах, у координації з компетентними органами;
• Виконувати патрулювання та перехоплення на морських і сухопутних кордонах, запобігаючи та борючись із торгівлею людьми, нелегальною імміграцією, наркоторгівлею та іншими незаконними транскордонними діями;
• Керувати й експлуатувати системи нагляду та контролю за кордонами, включно з Інтегрованою системою спостереження, командування і контролю (SIVICC), забезпечуючи ефективне реагування на загрози зовнішньому кордону Європейського Союзу;
• Координувати та співпрацювати з національними й міжнародними органами у сфері прикордонної безпеки, забезпечуючи обмін інформацією та участь у спільних операціях у європейському й міжнародному контексті.

Функції у сфері дорожньої безпеки:^[3]

• Слідкувати за дотриманням законів і правил, що стосуються дорожнього руху та автомобільних перевезень, а також сприяти та гарантувати безпеку дорожнього руху, зокрема через контроль, організацію та дисципліну руху;
• Забезпечувати контроль, організацію та дисципліну дорожнього руху на всіх ділянках інфраструктури, що складають осі Основної національної мережі та Додаткової національної мережі, по всій їх довжині, за винятком метрополій Лісабона і Порту.

Функції у сфері рятувальної справи:^[3]

• Застосування авіації при гасінні лісових пожеж;
• Рятувальні операції під час паводків та снігових заносів;
• Пошук зниклих осіб.

Окрім загальних функцій Підрозділ берегового контролю Нацгвардії забезпечує безперервне дотримання законів на суші та в національному морському просторі до 12 морських миль, виконуючи наступні завдання:^[3]

• Cпостереження, патрулювання та перехоплення на суші й на морі вздовж усього узбережжя та територіальних вод материка й заморських територій;
• Запобігає й розслідує податкові, фіскальні та митні правопорушення, а також здійснює нагляд і контроль за обігом товарів, що підлягають податковому, фіскальному чи митному регулюванню;
• Контролює й перевіряє судна, їхніх пасажирів та вантажі;
• Бере участь у контролі діяльності з вилову, вивантаження, вирощування та реалізації морської риби у співпраці з Національною морською службою та в межах законодавства, що регулює морський промисел і культивування морських видів;
• Бере участь у міжнародних операціях з підтримання миру та гуманітарних місіях, а також у місіях міжнародного поліцейського співробітництва, у рамках Європейського Союзу та представництва країни в міжнародних організаціях та установах.

Структура

Національна республіканська гвардія підпорядковується Міністерству внутрішніх справ у поліційно-адміністративних питаннях, і Міністерству національної безпеки у військових питаннях. Очолюється генеральним штабом у Лісабоні; голова — генерал-комендант гвардії.^[1]

З початку ХХ століття гвардія складалася з трьох типів підрозділів: територіальних (4 бригади, які розділені на батальйони); спеціальних (фіскальна і транспортна бригади); резервних (кінний і піхотний полки). Після 2007 року резервні частини скасували.

Територіальні командування (за округами)

• Азорське (Comando Territorial dos Açores)
• Авейрівське (Comando Territorial de Aveiro)
• Безьке (Comando Territorial de Beja)
• Бразьке (Comando Territorial de Braga)
• Браганське (Comando Territorial de Bragança)
• Візеуське (Comando Territorial de Viseu)
• Віана-ду-Каштельське (Comando Territorial de Viana do Castelo)
• Віла-Реальське (Comando Territorial de Vila Real)
• Гуардське (Comando Territorial da Guarda)
• Еворське (Comando Territorial de Évora)
• Каштелу-Бранкське (Comando Territorial de Castelo Branco)
• Коїмбрське (Comando Territorial de Coimbra)
• Лейрівське (Comando Territorial de Leiria)
• Лісабонське (Comando Territorial de Lisboa)
• Мадейрівське (Comando Territorial da Madeira)
• Порталегрівське (Comando Territorial de Portalegre)
• Портуське (Comando Territorial do Porto)
• Сантаренське (Comando Territorial de Santarém)
• Сетубальське (Comando Territorial de Setúbal)
• Фаруське (Comando Territorial de Faro)

Підрозділи спеціального призначення

Підрозділи берегової охорони^[4]

• Підрозділ контролю за узбережжям і кордонами (Unidade de Controlo Costeiro e de Fronteiras, UCCF)
  • Група берегової охорони (Grupo de Guarda Costeira, GGC) – відповідає за морське спостереження та патрулювання.
  • Група прикордонної охорони (Grupo de Guarda de Fronteiras, GGF) – відповідає за контроль і нагляд на сухопутних і морських кордонах.
  • Група спостереження та підтримки (Grupo de Vigilância e Apoio, GVA) – відповідає за підтримку операцій і впровадження нових технологій у виконанні місій.

Підрозділ податкового контролю (Unidade de Ação Fiscal, UAF)

UAF — це спеціалізований підрозділ на національному рівні, який має конкретні повноваження з розслідування для виконання податкової, фіскальної та митної місії, покладеної на Гвардію. UAF організований у вигляді фіскальних відділень (підрозділів дій), а також одного національного підрозділу з розслідувань.

Підрозділ контролю дорожнього руху (Unidade Nacional de Trânsito, UNT)

UNT відповідає за нагляд, організацію та регулювання дорожнього руху, а також за уніфікацію процедур. У випадках необхідності UNT може безпосередньо здійснювати спеціальні заходи контролю в будь-якій частині національної території, що входить до зони відповідальності Національної республіканської гвардії, без порушення повноважень відповідних територіальних підрозділів.

Підрозділ втручання (Unidade de Intervenção, UI)

Підрозділи втручання призначені для безпосереднього проведення спеціальних операцій із припинення злочинів, пов’язаних з високим ступенем суспільної небезпеки та вчиненням збройного опору, для вирішення бойових (спеціальних) завдань під час ліквідації збройного конфлікту, а також для здійснення відповідно до компетенції заходів у сфері протидії злочинності, що пов’язані з підвищеною загрозою для життя і здоров’я правоохоронців та потребують від них високого рівня фізичної і професійної підготовленості, уміння впевнено діяти в екстремальних умовах. Підрозділ втручання складається з оперативних груп громадського порядку, спеціальних операцій та кінологічної служби. До складу UI також входять Центр знешкодження вибухових пристроїв і безпеки в підземних приміщеннях (CIESS) та Центр підготовки і комплектування сил для міжнародних місій (CTAFMI).

Аварійно-рятувальний підрозділ (Unidade de Emergência de Proteção e Socorro, UEPS)

Аварійно-рятувальний підрозділ виконує завдання з попередження й оперативного втручання на всій території країни у випадках серйозних аварій та катастроф. Його діяльність охоплює широкий спектр реагування, зокрема на лісові пожежі, інциденти з небезпечними матеріалами, ліквідацію наслідків повеней і землетрусів, а також пошук, порятунок та звільнення людей у найрізноманітніших середовищах. Крім того, підрозділ залучається до інших надзвичайних ситуацій із захисту та надання допомоги, включаючи проведення судової експертизи у водному та підводному середовищі.

Структура UEPS включає:

• Командування групи екстреного захисту та порятунку
• Аварійно-рятувальні взводи
• Пости невідкладної допомоги та порятунку
• Рота пошуку та порятунку в надзвичайних ситуаціях

Операції

Ангола

• 1995—1996: 3-я верифікаційна місія ООН в Анголі (UNAVEM III); Громадянська війна в Анголі
• 1997—1999: оглядова місія ООН в Анголі (MONUA); Громадянська війна в Анголі

Східний Тимор

• 2000—2002: перехідна адміністрація ООН у Східному Тиморі (UNTAET)
• 2002—2003: місія підтримки ООН Східному Тимору (UNMISET )
• 2005—2007: офіс ООН у Східному Тиморі (UNOTIL )
• 2006—2009: інтегрована місія ООН у Східному Тиморі (UNMIT)

ДР Конго

• 2003—2004: місія ООН у Демократичній Республіці Конго (MONUC)

Ірак

• 2003—2006: вторгнення до Іраку

Кот-д'Івуар

• 2004—2005: місія ООН у Кот-д'Івуарі

Ліберія

• 2004—2005: місія ООН у Ліберії

Грузія

• 2008—2009: моніторингова місія ЄС у Грузії

Освіта

• Військова академія (Португалія)