Національний політехнічний інститут Мексики

Національний політехнічний інститут (ісп. Instituto Politécnico Nacional) — державний заклад вищої освіти Мексики, заснований у Мехіко 1936 року.

Національний політехнічний інститут Мексики
IPN[1]
19°30′02″ пн. ш. 99°08′23″ зх. д.
Тип	громадський
Країна	Мексика[2]
Гасло	ісп. La Técnica al Servicio de la Patria (Технології на службі Батьківщини)
Засновано	1 січня 1936  [3]
Засновник	Juan de Dios Bátiz Paredesd і Ласаро Карденас
Кольори	Бордовий      Білий
Членство у	ANUIESd[1], Association of Public and Land-grant Universitiesd[4], Editoriales Universitarias y Académicas de Méxicod[5] і Міжнародна асоціація університетів
Випускники	Category:Instituto Politécnico Nacional alumni
Сайт	ipn.mx​(ісп.)
Instituto Politécnico Nacional у Вікісховищі

Історія

Інститут був заснований 1 січня 1936 року за часів президентства Ласаро Карденаса в будівлі, яка раніше була відома як «Колишня садиба Санто-Томаса» — великий маєток, що належав конкістадору Ернану Кортесу в XVI столітті.^[6]

Астроном Луїс Енріке Ерро^[en], колишній революціонер Хуан де Діос Батіс Паредес^[es] та колишній міністр освіти Нарсісо Бассольс^[en] були одними з перших його промоутерів.^[7]

Структура

Один із факультетів Національного політехнічного інституту, що спеціалізується на вивченні підприємництва.

Інститут складається з 98 підрозділів, у тому числі 18 професійно-технічних училищ (функціонують як CECyT^[en]), 26 університетських коледжів, 20 науково-дослідних інститутів, 17 центрів безперервної освіти^[en], 4 підрозділів освітньої підтримки, 3 підрозділів підтримки освітніх інновацій, 8 підрозділів підтримки досліджень, розробок, технологічного та підприємницького розвитку та 2 підрозділів, пов'язаних з наукою, корпоративними дослідженнями та розробками.^[8]

Ці підрозділи в основному знаходяться в Мехіко, але кілька навчальних та дослідницьких центрів розподілені по 22 штатах.^[8]

Деякі підрозділи (зокрема, напівавтономний CINVESTAV^[en]) користуються високим ступенем академічної та фінансової свободи. Інститут очолює генеральний директор, якого призначає президент Мексики, зазвичай (але не завжди) після певних консультацій з членами академічної спільноти.^[9]

У рамках стратегії просування культури, інститут також керує найстарішою громадською службою мовлення в Латинській Америці Canal Once^[en] («Одинадцятий канал»), що пропонує оригінальні культурні, наукові, інформаційні та розважальні програми, іноземні шоу, а також класичні, рідкісні та некомерційні фільми з усього світу.^[10]

Відомі випускники

Науковці та винахідники

Гільєрмо Гонсалес Камарена

• Гільєрмо Гонсалес Камарена^[en] — інженер-електрик, винахідник однієї з перших систем передачі кольорового телебачення.
• Єжи Жедовський — ботанік та еколог рослинності.
• Естер Ороско^[en] — біологиня, лауреатка медалі ЮНЕСКО/Інституту Пастера^[en] 1997 року та премії L'Oréal — ЮНЕСКО «Для жінок у науці» 2006 року за роботу над амебіазом.
• Евангеліна Віллегас^[en] — біохімік, лауреатка Всесвітньої продовольчої премії 2000 року, чиє вивчення кукурудзи призвело до розробки якісної протеїнової кукурудзи^[en].
• Пабло Рудомін Зевноватий^[en] — нейробіолог, лауреат премії принцеси Астурійського (1987).
• Гілберто Кальвілло Вівес^[en] — президент Статистичної комісії Організації Об'єднаних Націй.
• Альберто Перес-Гомес^[en] — історик архітектури та лауреат премії Еліса Девіса Гічкока^[en] 1984 року.
• Рут Рівера Марін^[en] — архітекторка, перша жінка, яка вивчала архітектуру в Коледжі інженерії та архітектури.
• Константіно Рейес-Валеріо^[en] — хімік і мистецтвознавець, відкрив рецепт створення синього кольору майя та ввів термін Arte Indocristiano^[en].
• Рауль Рохас — професор інформатики та математики, фахівець у галузі штучних нейронних мереж.

Політики

• Ернесто Седільо — президент Мексики (1994—2000).
• Хосефіна Васкес Мота^[en] — міністерка освіти Мексики за часів президентства Феліпе Кальдерона.
• Рейес Тамес^[en] — міністр освіти Мексики за часів президентства Вісенте Фокса.
• Віктор Браво Ахуджа^[en] — міністр освіти Мексики за часів президентства Луїса Ечеверрія.
• Еухеніо Мендес Докурро^[en] — секретар з питань комунікацій та транспорту Мексики^[en] за часів президентства Луїса Ечеверрія.
• Ектор Маягоїтія Домінгес^[en] — губернатор штату Дуранго (1974—1979).
• Мігель Борхес Мартін^[en] — губернатор штату Кінтана-Роо (1987—1993).
• Роберто Кобе Гонсалес^[en] — Президент Ради Міжнародної організації цивільної авіації (2006—2014).

Викладачі

• Олександр Баланкін^[en] — вчений, лауреат Премії ЮНЕСКО з науки^[en] 2005 року за роботи з фрактальної механіки.
• Геберто Кастілло^[en] — винахідник триділози^[en] та засновник кількох політичних партій.
• Хуан О'Горман — архітектор та художник.
• Артуро Розенблют^[en] — лікар, фізіолог та піонер у кібернетиці.