Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Національні збройні сили
польська підпільна військова організація під час Другої світової війни З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Національні збройні сили (НЗС) (пол. Narodowe Siły Zbrojne, NSZ) — польська права підпільна напіввійськова організація націонал-демократів, яка діяла з 1942 року. Її члени воювали під час Другої світової війни проти нацистської Німеччини та комуністичних партизанів. Були також випадки боїв із Армією Крайовою.[1]
Наприкінці війни деякі загони та структури цієї організації співпрацювали з нацистами, зокрема з гестапо (як у випадку зі Свєнтокшиською бригадою і Губертом Юра)[2][3][1][4] та скоювали злочини на ґрунті антисемітизму.[5][6]
Більшість підрозділів НЗС не підкорилися польському уряду у вигнанні і вели братовбивчі бої з іншими польськими партизанськими загонами.[7] З 1944 по 1946 рік організація воювала в рамках антикомуністичного опору, в тому числі з новоствореною Польською Народною Республікою.
Remove ads
Історія
Утворені 20 вересня 1942 року в результаті злиття Військової організації Ящірчин Союз (пол. Organizacja Wojskowa Związek Jaszczurczy) і частини Національної військової організації (пол. Narodowa Organizacja Wojskowa). У 1943—1944 роках налічували від 70 до 75 тис. членів, що робило їх третьою за чисельністю організацією польського Опору (після Армії Крайової (АК) і Батальйонів хлопських).[8] Її загони брали участь у Варшавському повстанні.
У березні 1944 року організація розкололася і її поміркованіша фракція перейшла під командування AK. Інша частина стала відомою як NSZ-ZJ (НЗС — Ящірчин Союз). Це відгалуження НЗС проводило операції проти польських комуністичних діячів, партизанів і таємної поліції, радянських партизанів, НКВС і СМЕРШ, а також власних колишніх ватажків.[9]
Remove ads
Політична позиція
Узагальнити
Перспектива
Програма організації передбачала боротьбу за незалежність Польщі проти нацистської Німеччини та проти Радянського Союзу. Її мета полягала в тому, щоб зберегти довоєнні східні землі та кордони Другої Польської Республіки, водночас відвоювавши деякі колишні німецькі території на заході, які вони вважали «давніми слов'янськими землями». Загальна директива №3 Головного командування національних збройних сил L. 18/44 від 15 січня 1944 року говорить:
«В умовах перетину польських кордонів радянськими військами польський уряд у Лондоні та його польські громадяни, які проживають на території Польщі, висловлюють своє непохитне бажання повернути суверенітет на всю територію Польщі в межах польських кордонів, установлених до 1939 року через взаємно обов'язковий Ризький договір і підтверджених загальними принципами Атлантичної хартії та деклараціями союзницьких урядів, які не погоджувалися на жодні територіальні зміни, що відбулися в Польщі після серпня 1939 року.»
Упродовж війни НЗС воювали з польськими комуністами, включно з їхніми військовими формуваннями, такими як Гвардія Людова (ГЛ) і Армія Людова (АЛ).[10] Після війни колишні члени організації зазнали переслідувань із боку новоутвореної комуністичної влади Польської Народної Республіки. За деякими свідченнями, комуністичні партизани, щоб звинуватити НЗС, займалися у місцях власних пограбувань підкиданням фальшивих доказів, як-от підробні квитанції, інші документи тощо.[11] Як випливає з судових документів комуністичної Польщі, цей метод політичної війни застосовували проти організації відразу після війни і Міністерство громадської безпеки та громадянська міліція.[11]
Remove ads
Ставлення до євреїв
Узагальнити
Перспектива
Національні збройні сили (хоча й не одностайно[10]) не приймали до своїх лав євреїв і висловлювали відверті антисемітські настрої.[12]
Розв'язання єврейського питання майже таке ж важливе для майбутнього нашої нації, як і відновлення незалежності. Втрата незалежності та продовження єврейської присутності в Польщі становлять однакову небезпеку повільної смерті для поляків.
Ми можемо засуджувати німців за їхні звірячі методи, але не повинні забувати, що єврейство завжди було і залишиться руйнівним елементом нашого державного організму. Ліквідація євреїв на польських територіях має велике значення для майбутнього розвитку, бо звільняє нас від мільйоноголового паразита.
— Газета національних збройних сил Barykada, № 3, березень 1943[13]
З листопада 1944 року до середини 1947 року, під час збройного антикомуністичного повстання проти радянізації Польщі, Національні збройні сили знищили багато євреїв, які входили до комуністичних груп.[14] У Варшаві члени НЗС вбили двох офіцерів польської Армії Крайової єврейського походження Єжи Маковецького і Людвіка Відершаля.[12][15] Польський історик Аліна Цала зазначала, що доктрина Національних збройних сил передусім полягала в ліквідації того, що вони вважали комуністичними бандами.[16][17] На думку соціолога Тадеуша Пйотровського, ці напади пізніше «стали більше зосереджуватися на окремо взятих євреях, які обіймали вельми помітні посади в органах ПНР [Польської Народної Республіки]».[18]
У деяких районах Національні збройні сили активно переслідували євреїв. Деякі підрозділи Національних збройних сил відшукували євреїв, які ховалися в лісах, щоб передати їх німцям.[12] Для досягнення цієї мети в Радомі в 1943—1944 рр. НЗС співробітничали з німцями.[12] Згідно з Енциклопедією Голокосту, Національні збройні сили безпосередньо вбивали польських євреїв, які після втечі з гетто шукали притулку серед етнічних поляків.[19]
За іншими джерелами, багатьом воякам Національних збройних сил та їхнім родинам приписують порятунок євреїв, у тому числі таких відомих, як Марія Бернштайн, Леон Гольдман, Йонте Гольдман і доктор Турський. У лавах Національних збройних сил були євреї, зокрема Цалек Переходнік, Віктор Натансон, капітан Роман Борн-Борнштайн (головний лікар загону «Хоробрий II»), Єжи Змідигер-Конопка, Фелікс Пісаревський-Паррі, Ельягу (Олександр) Шандцер (псевдо Дзік), лікар Камінський, який служив у підрозділі НЗС під орудою капітана Владислава Колацинського (псевдо Жбік), майор Станіслав Оствінд-Зузга та інші.[20][21]
У січні 1945 року Свєнтокшиська бригада Національних збройних сил, відступивши перед натиском Червоної Армії, після переговорів із німцями про припинення вогню перейшла в контрольований нацистами Протекторат Богемії та Моравії. 5 травня 1945 року в Богемії вона відновила дії проти нацистів і звільнила бранців із концентраційного табору в Голішові, включно з 280 засудженими на смерть ув'язненими єврейками.[22]
Remove ads
Повоєнний час
Узагальнити
Перспектива
У післявоєнну добу сталінізму члени НЗС, як і інші «прокляті солдати», та їхні сім'ї зазнавали переслідувань. Восени 1946 року військовики та сили правопорядку комуністичної влади заманили в пастку і вбили 100—200 вояків загону НЗС під командуванням Генрика Фламе на псевдо «Бартек».[23] 10 грудня 1946 року[24] Варшавський окружний військовий суд виніс вирок у процесі над командуванням НЗС. Це був один із подібних багатьох процесів, організованих у передвиборчий період із метою залякування суспільства. Серед засуджених на смертну кару були офіцери НЗС полковники Пйотр Абаканович і Міхал Побоха, а також зв'язкова Стефанія Броневська, дружина головного командувача НЗС Зигмунта Броневського, який перебував у еміграції. 2 березня 1948 року оголошено вирок у процесі над Головним штабом НЗС, який комуністи звинувачували у фашизмі. Варшавський окружний військовий суд засудив на страту полковників Станіслава Кашницю та Леха Неймана.
Деякі члени НЗС несли відповідальність за пацифікацію сіл на північному сході Польщі в 1946 році, що полягала в нападах на етнічних білорусів, де 79 із них загинули.
Національні збройні сили офіційно розпущено в 1947 році. 1992 року, визнаючи внесок у боротьбу за суверенітет Польщі, польська влада визнала підпільників Національних збройних сил ветеранами війни. Вояків НЗС реабілітували, в тому числі й суперечливих, як-от Мечислав Паздерський, який у 1945 році вбив майже 200 українських селян у Верховині та якого польський президент Лех Валенса нагородив двома медалями.[25]
У 1990-х роках тема «проклятих солдатів» або антикомуністичних партизанів у Польщі обговорювалася мало. Одначе з настанням 2000-х років культ «проклятих солдатів» набув популярності.[25] 2012 року польський Сейм ухвалив законопроєкт про вшанування 70-ї річниці створення Національних збройних сил у 1942 році.[26][27] Депутати Сейму, які підтримали резолюцію, відзначили, що члени НЗС стали найбільшою мішенню репресій і пропаганди ненависті з боку апарату безпеки за часів сталінізму.[28]
У сучасній Польщі залишаються дискусійною темою роль НЗС та їхні взаємини з євреями. Декларацію Сейму 2012 року розкритикував колишній польський прем’єр-міністр Лешек Міллер.[27] Кілька депутатів парламенту розкритикували законопроєкт і покинули пов'язану з цим пам'ятну церемонію.[29][30]
Remove ads
Див. також
Примітки
Посилання
Додаткова література
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads