Невинномиська ДРЕС

Невинномиська ТЕС — теплова електростанція у Ставропольському краї Росії.

Невинномиська ТЕС

44°39′34″ пн. ш. 41°55′46″ сх. д.
Країна	Росія
Розташування	Росія Ставропольський край, Невинномиськ
Введення в експлуатацію	з 1960 (перша черга), з 1970 (друга черга), 1972 (ПГУ-170), 2011 (ПГУ-410)
Вид палива	природний газ
Водозабір	Кубань, Барсучковський скидний канал
Енергоблоки	5х155 + 1х160 (друга черга), 1х170 (ПГУ-170), 1х410 (ПГУ-410)
Котельні агрегати	4 парові Таганрозький котельний завод ТП-15 (котли 1, 2, 3 та 3А), 3 парові Таганрозький котельний завод ТГМ-96 (котли 4, 5 та 5А), 6 парових Таганрозький котельний завод ТГМ-96 (блоки 6—11), 1 паровий Таганрозький котельний завод (ПГУ-170), 1 котел-утилізатор CMI (ПГУ-410)
Турбіни	1 парова Уральський турбінний завод ПТ-25-90 / Уральський турбінний завод ПТ-30/35-90/10-5М (турбіна 1, до / після заміни), 1 парова Уральський турбінний завод ПТ-25-90 (турбіна 2), 1 парова Ленінградський металічний завод ПТ-60-90 / Ленінградський металічний завод ПТ-30/35-90/10-5М (турбіна 3, до / після заміни), 1 парова Ленінградський металічний завод Р-50-130 (турбіна 4), 1 парова Уральський турбінний завод Р-100-130 (турбіна 5), 5 парових Харківський турбогенераторний завод К-155-130 (турбіни 6—10), 1 парова Харківський турбогенераторний завод К-160-130 (турбіна 11), 1 парова Харківський турбогенераторний завод К-145-130 + 1 газова Харківський турбогенераторний завод ГТ-25-710 (турбіни 12 та 13 у складі установки ПГУ-170, виведені з експлуатації), 1 парова Siemens SGT5-4000F + 1 газова Siemens SST-900 (турбіни 14 та 15 у складі установки ПГУ-410)
Встановлена електрична потужність	1365 (перша, друга черги + ПГУ-170), 1530 (2015)
Встановлена теплова потужність	585 Гкал/г (2015)
Материнська компанія	Оптовая генерирующая компания № 2
ідентифікатори і посилання
Невинномиська ДРЕС
Невинномиська ДРЕС у Вікісховищі

Починаючи з 1960 року вводилась перша черга, що в підсумку отримала:

- чотири парові котла продуктивністю по 220 тонн пари на годину, що стали до ладу в 1960 (два), 1962 та 1965 роках (станційні номери 1, 2, 3 та 3А);

- три парові котла продуктивністю по 480 тонн пари на годину, введені в 1968, 1970 та 1972 роках (номери 4, 5 та 5А).

Від них живились парові турбіни:

- дві введені в 1960-му типу ПТ-25-90 потужністю по 25 МВт (станційні номери 1 та 2);

- одна типу ПТ-60-90 потужністю 60 МВт (номер 3);

- одна запущена в 1968 типу Р-50-130 потужністю 50 МВт (номер 4);

- одна типу Р-100-130 потужністю 100 МВт (номер 5).

З 1970-го вводилась друга черга, яка отримала шість енергоблоків. Кожен з них має паровий котел продуктивністю 500 тонн пари на годину та парову турбіну — у блоках № 6—10 типу К-155-130 потужність по 155 МВт, а у блоці № 11 типу К-160-130 з показником 160 МВт.

У 1972-му стала до ладу парогазова установка ПГУ-170 потужністю 170 МВт, що забезпечували парова турбіна потужністю 145 МВт (номер 12) та газова турбіна з показником 25 МВт (номер 13). Парова турбіна живилась від парового котла продуктивністю 450 тонн пари на годину, при цьому утилізація енергії відпрацьованих газовою турбіною газів дозволяла підвищити паливну ефективність.

Таким чином, загальна потужність станції досягнула 1365 МВт.

У 2005-му турбіну № 3 замінили на нову типу ПТ-80/100-130/13 потужністю 80 МВт, а в 2010-му турбіну № 1 замінили новою типу ПТ-30/35-90/10-5М потужністю 30 МВт.

У 2011-му став до ладу повноцінний парогазовий блок ПГУ-410 потужністю 410 МВт, в якому газова турбіна потужністю 280 МВт (номер 14) живить через котел-утилізатор продуктивністю 450 тонн пари на годину парову турбіну з показником 130 МВт (номер 15).

В якийсь момент припинила роботу парова турбіна № 5, а в 2015-м вивели з експлуатації ПГУ-170, після чого загальна електрична потужність ТЕС скоротилась до 1530 МВт.

Станція споживає природний газ, що надходить із південної частини газотранспортного коридору Північний Кавказ — Центр, при цьому до Невинномиську можливі поставки:

- з напрямку Ставрополя (газопроводи Ставрополь — Грозний, Аксай — Моздок, Ізобільний – Невинномиськ)

- по трубопроводу Майкоп – Невинномиськ;

- з напрямку Моздоку (газопроводи Невинномиськ — Моздок, Моздок — Невинномиськ, Ставрополь — Грозний, Аксай — Моздок).

Для видалення продуктів згоряння станція отримала чотири димарі — № 1 — 3 заввишки по 120 метрів (при цьому споруджений в 1964-му димар № 3 з 1991-го перебував на консервації, а в 2024-му був повністю демонтований) та № 4 для блоків № 6—11 заввишки 250 метрів.

Вода для технологічних потреб надходить з річки Кубань та Барсучковського скидного каналу.

Окрім виробництва електроенергії станціястаном на 2015 рік також може постачати теплову енергію в обсягах 585 Гкал/год. Варто відзначити, шо Невинномиська ТЕС почала споруджуватись як теплоелектроцентраль Невинномиського хімічного заводу, проте ще до запуску останнього була виведена з його складу. Втім, хімічний завод і досі є базовим споживачем продукції ТЕС.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованим на роботу під напругою 330 кВ та 110 кВ.^{[1][2][3][4][5][6][7][8][9]}