Неговський Микола Олександрович

Мико́ла Олекса́ндрович Неговський (15 жовтня 1911, Козелець — 14 січня 1995, Новосілки) — український науковець-селекціонер, агроном, генетик рослин. Доктор біологічних наук (1958), професор (1961). Заслужений діяч науки УРСР (1970). Створив перші в Україні анізоплоїдні гібриди цукрових буряків на фертильній основі, досліджував нецвітушність як явище, міжсортові гібриди, гетерозис.

Микола Олександрович Неговський
Народився	15 жовтня 1911(1911-10-15) Козелець
Помер	14 січня 1995(1995-01-14) (83 роки) Новосілки
Країна	СРСР→ Україна
Діяльність	біолог
Alma mater	Київський сільськогосподарський інститут (1932)
Галузь	селекція, агрономія, генетика рослин
Заклад	Всесоюзний науково-дослідний інститут цукрових буряків (1935—1991)
Посада	старший науковий співробітник, завідувач лабораторії, завідувач відділу, заступник директора з наукової роботи, науковий консультант
Вчене звання	професор (1961)
Науковий ступінь	доктор біологічних наук (1958)
Відомі учні	Микола Роїк
Членство	в Раді Київського відділення Українського товариства генетиків і селекціонерів імені М. І. Вавилова
Відомий завдяки:	створенню перших в Україні анізоплоїдних гібридів цукрових буряків на фертильній основі, дослідженню нецвітушності як явища, міжсортових гібридів, гетерозису
Брати, сестри	Володимир Неговський
Нагороди	Військові: Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За оборону Сталінграда» Трудові:

Учасник німецько-радянської війни, старший лейтенант військової служби. Очолював дорожній загін, у складі 6-ї армії брав участь у бойових діях на територіях Росії та Латвії. Нагороджений низкою орденів і медалей.

Після завершення війни, понад 55 років — науковий співробітник Всесоюзного науково-дослідного інституту цукрових буряків (1935—1991), у різні періоди — завідувач лабораторій і заступник директора з наукової роботи. Автор понад 200 наукових робіт^[1].

Життєпис

Народився 15 жовтня 1911 року в містечку Козелець на Чернігівщині в родині сільських вчителів. Брат — науковець-патофізіолог, доктор медичних наук Володимир Неговський (1909—2003)^[2].

Закінчив Козелецьку сільськогосподарську професійну школу (нині — Козелецький фаховий коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету)^[3]. У 1932 році закінчив агроінженерний інститут цукрової промисловості Київського сільськогосподарського інституту. Відтоді ж працював у Носівському бурякорадгоспі^[4].

У 1939 році закінчив аспірантуру Всесоюзного науково-дослідного інституту цукрових буряків (ВНДІЦБ), у якому обійняв посаду старшого наукового співробітника. Через рік здобув науковий ступінь кандидата сільськогосподарських наук, захистивши дисертацію на тему «Управління розвитком клонованих рослин цукрових буряків»^[4].

З 1941 року — на теренах німецько-радянської війни. Очолював дорожній загін, служив техніком роти та інженером штабу. У складі 6-ї армії брав участь у бойових діях на територіях Росії та Латвії. Завершив війну у званні старшого лейтенанта, нагороджений низкою орденів та медалей, зокрема орденом Червоної Зірки^[1].

Могила Миколи Неговського, кладовище в Новосілках

Після повернення у ВНДІЦБ продовжив працювати старшим науковим співробітником. У 1948 році очолив лабораторію селекції та генетики. З 1957 року — завідувач лабораторії генетики і цитології. У 1958 році здобув науковий ступінь доктора біологічних наук, захистивши дисертацію на тему «Стадийное развитие и выведение высокопродуктивных нецветущих сортов сахарной свеклы»^[1].

У 1961 році затверджений у вченому званні професора. З 1963 року — заступник директора з наукової роботи ВНДІЦБ. У 1972 році очолив відділ селекції, у 1974 році — лабораторію селекції. З 1985 року, за власним бажанням, переведений на посаду наукового консультанта^[4].

У 1991 році вийшов на заслужений відпочинок. Мешкав у селі Новосілки під Києвом, де й помер на 84-му році життя 14 січня 1995 року. Похований разом із дружиною на сільському кладовищі.

Наукова та громадська діяльність

Автор понад 200 наукових робіт. Науковий керівник і консультант понад 30 докторів і кандидатів наук. Серед учнів Миколи Неговського — академік Микола Роїк^[4].

Наприкінці 1940-х — початку 1950-х років досліджував стадійний розвиток рослин, вегетативну гібридизацію, зміни ознак цукрового буряка під впливом щеплень. Керуючи лабораторією селекції та генетики, зосередився на вивченні нецвітушності як явища^[4].

На посаді заступника директора з наукової роботи, спільно з колегами, розвинув дослідження зі створення гібридів однонасінних буряків із багатонасінними, вивчав міжсортові схрещування та гетерозис. Створив перші в Україні анізоплоїдні гібриди цукрових буряків на фертильній основі — «Білоцерківський», «Кубанський», «Внісовський». Був співавтором першого українського гібриду «Ювілейний», створеного на основі чоловічої стерильності. У 1970—1980-ті роки займався питанням цитоплазматичної чоловічої стерильності у буряків^[4].

Заступник керівника наукової ради із захисту кандидатських дисертацій ВНДІЦБ, член наукової ради із захисту дисертацій Української сільськогосподарської академії. Член Ради Київського відділення Українського товариства генетиків і селекціонерів імені М. І. Вавилова. Член редакційної колегії часопису «Вісник сільськогосподарської науки»^[1].

Науковий доробок (частковий)

• Стадийное развитие и выведение высокопродуктивных нецветущих сортов сахарной свеклы: диссертация доктора биологических наук: 03.00.00. — Москва; Киев, 1957. — 529 с.
• Улучшить посевные качества семян тетраплоидной свеклы / З. А. Болелова, Н. А. Неговский // Сахарная свекла. — 1965. — № 2. — С. 30—36.
• Проблема повышения сахаристости сахарной свеклы. — Киев: [б. и.], 1972. — 7 с.
• Цитоплазматическая мужская стерильность и селекция растений: Сб. науч. тр. / АН УССР, Киев. отд-ние Укр. о-ва генетиков и селекционеров им. Н. И. Вавилова; Редкол.: Н. А. Неговский (отв. ред.) и др. — Киев: Наукова думка, 1979. — 255 с.
• Особенности роста и сахаронакопления у сортов и гибридов свеклы / А. И. Запорожец, Н. А. Неговский // Сахарная свекла. — 1980. — № 1. — С. 36—37.
• Создание линий-закрепителей стерильности / Д. А. Власишен, Н. А. Неговский // Сахарная свекла. — 1985. — № 12. — С. 27—28.

Нагороди

• орден Червоної Зірки
• орден Вітчизняної війни II ступеня
• медаль «За бойові заслуги»
• медаль «За оборону Сталінграда»
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• орден «Знак Пошани»
• 1970 — заслужений діяч науки УРСР
• 1972 — почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР