Недашківська Раїса Степанівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Недашківська.

Раї́са Степа́нівна Недашкі́вська (17 лютого 1943(19430217), с. Старі Вороб'ї, Малинський район, Житомирська область, УРСР, СРСР) — українська акторка театру і кіно, громадська діячка. Заслужена артистка УРСР (1969). Народна артистка України (1993).

Раїса Степанівна Недашківська
Раїса Недашківська виконує композицію пам'яті «Небесної сотні» в Будинку актора (м. Київ). 2014 рік.
Раїса Недашківська виконує композицію пам'яті «Небесної сотні» в Будинку актора (м. Київ). 2014 рік.
Народилася	17 лютого 1943(1943-02-17)[1] (82 роки)  Старі Вороб'ї, Малинський район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	акторка, сценаристка
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності	1960
IMDb	ID 0623970
Нагороди та премії
Ніка
nedashkivska.com.ua
Раїса Степанівна Недашківська у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

Шкільну освіту здобула у Києві (вчилася у середній школі № 87)^[2]. В дитинстві Раїса Недашківська захоплювалася танцями, була солісткою хореографічного ансамблю Палацу піонерів, де її зустрів кінорежисер Віктор Івченко, який шукав юну актрису для втілення образу Мавки у фільмі «Лісова пісня». 17-річна школярка отримала цю роль; на час виходу фільму на екрани (1960) стала студенткою Київського театрального інституту (курс В. Івченка). Закінчивши інститут у 1965 році, знімалася у численних кінофільмах (загалом понад 60 фільмів), переважно — виробництва Київської кіностудії імені Олександра Довженка.

1980–1993 — працювала в Київському молодіжному театрі, на сцені якого грала у виставах «Сірано де Бержерак» (Роксана), «За двома зайцями» (Секлета) та інших. Творець декількох моновистав (зокрема, «Канте Хондо» за Федеріко Гарсія Лоркою, «Щастя» за Лесею Українкою), численних літературно-драматичних композицій. У 1994—2001 роках — художній керівник Театру «Під зоряним небом» у приміщенні Київського планетарію.

Проводить значну громадську роботу як перша заступниця голови правління Національної спілки театральних діячів України. Активно підтримала Євромайдан, поширює об'єктивну інформацію про події в Україні серед російського театрального загалу^[3].

Фільмографія

• 1961 — «Лісова пісня» — Мавка
• 1961 — «Дмитро Горицвіт» — Мар'яна
• 1962 — «Телефоністка» — Мехрібан
• 1962 — «Подорож у квітень» — Мариця
• 1964 — «Царська наречена» — Марфа
• 1964 — «Стежки Алтаю» — Рита
• 1964 — «Сон» — Причинна‎
• 1965 — «Гадюка» — Лялечка Варенцова
• 1965 — «Хочу вірити» — Галя Наливайко
• 1966 — «Формула райдуги» — Люся
• 1967 — «Комісар» — Марія Магазаник
• 1968 — «Помилка Оноре де Бальзака» — Анна Мнішек
• 1968 — «Кроки по землі» — Ганна
• 1970 — «Мир хатам, війна палацам» — Роза
• 1970 — «Хліб і сіль» — Фросина
• 1971 — «Алло, Варшава!» — Рената
• 1971 — «Лада з країни Берендеїв» — Гамаюн
• 1972 — «Юлька» — Валентина Романівна
• 1972 — «Пізнай себе» — Галя
• 1973 — «Треба любити» — Айна
• 1977 — «Запрошення до танцю»
• 1977 — «Народжена революцією» (10 серій) — Анна Савельєва
• 1978 — «А щастя поруч» — Рано
• 1979 — «Вавилон XX» — Рузя
• 1979 — «Вигідний контракт» (4 серії) — офіціантка Віра
• 1979 — «На ринг викликається...» — журналістка
• 1980 — «Страх»
• 1981 — «Довгий шлях у лабіринті» — Дарина Федорівна
• 1981 — «Ярослав Мудрий» — Рогніда
• 1985 — «Суєта» (фільм-вистава) — Явдоха
• 1986 — «Кармелюк» — удова
• 1986 — «Міст через життя» — Катерина Дмитрівна
• 1986 — «На вістрі меча» — Люба, сестра Турчина
• 1986 — «Червоні черевички» — Орина
• 1986 — «Право вирішувати» — Гозель
• 1987 — «Не хочу бути перехожим» — Айсолтан
• 1989 — «Биндюжник та Король» — Нехама
• 1990 — «Меланхолійний вальс» — Мати Софі
• 1990 — «Буйна» — Катерина Білокур
• 1991 — «Чудо в краю забуття» — В'юцька
• 1991 — «Народний Малахій» — Агапія
• 1991 — «Феофанія, яка малює смерть» — мати Феофанії
• 1992 — «Голос трави»
• 1992—1997 — «Тарас Шевченко. Заповіт» (12 серій) — Софія Енгельгард
• 1993 — «Сад Гетсиманський» — мати Чумаків
• 1993 — «Кайдашева сім'я» — ігуменя
• 1994 — «Дорога на Січ» — Мати Орисі
• 1995 — «Об'єкт «Джей»
• 1995 — 2003 — «Роксолана» — пані Лісовська
• 1999 — «Посмішка звіра» (10 серій) — Кіра Іванівна
• 2000 — «Чорна рада» (9 серій)
• 2001 — «Молитва за гетьмана Мазепу»
• 2002 — «Таємниця Чингісхана»
• 2006 — «Утьосов. Пісня завдовжки у життя» — Повитуха
• 2007 — «Богдан-Зиновій Хмельницький»
• 2007 — «Одна любо душі моєї» — Ольга Іллінська

Документальний фільм про долю та творчість актриси

• 2010 — «Світло Раїси Недашківської»: Телерадіокомпанія «Глас», Україна; режисер — Людмила Михалевич.

Нагороди та відзнаки

• 1969 — Заслужена артистка УРСР
• 1979 — Ґран Прі за найкращу жіночу роль у фільмі «А щастя поруч» (1978)
• 1988 — Лауреат премії «Ніка» в номінації «Роль другого плану» за роль Марії у фільмі «Комісар» (1967)
• 1993 — Міжнародний кінофестиваль «Білий лелека» — найкраща жіноча роль
• 1993 — Народна артистка України
• 1994 — Ґран Прі за найкращу жіночу роль у фільмі «Голос трави» на авторському фестивалі «Сузір'я»
• 1998 — Премія ім. С. Ф. Бондарчука за внесок у мистецтво на міжнародному кінофестивалі «Золотий витязь»
• 2000 — Кавалер ордену Княгині Ольги III ступеня^[4]
• 2009 — Кавалер ордену Княгині Ольги II ступеня^[5]
• 2016 — Кавалер ордену Княгині Ольги I ступеня^[6]
• Почесна грамота Верховної Ради України