Недошовенко Тамара Федорівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Недошовенко.

Тамара Федорівна Недошо́венко (нар. 2 листопада 1950, Кунів) — українська художниця і педагог; член Спілки радянських художників України з 1978 року.

Недошовенко Тамара Федорівна
Народження	2 листопада 1950(1950-11-02) (74 роки)  Кунів, Ізяславський район, Кам'янець-Подільська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Жанр	портрет, пейзаж і натюрморт
Навчання	Київський державний художній інститут (1975)
Вчитель	Шаталін Віктор Васильович і Григор'єв Сергій Олексійович
Діяльність	художниця, викладачка
Вчене звання	доцент
Відомі учні	Ващенко Марина Олександрівна
Працівник	Київське училище декоративно-прикладного мистецтва
Член	Спілка радянських художників України
Батько	Недошовенко Федір Іванович
Роботи в колекції	Одеський національний художній музей, Чернігівський обласний художній музей, Кременецький краєзнавчий музей і Донецький обласний художній музей
Нагороди

Біографія

Народилася 2 листопада 1950 року в селі Куневі (нині Шепетівський район Хмельницької області, Україна). Дочка художника Федора Недошовенка, сестра художниці Олени Недошовенко-Довганенко. 1975 року з відзнакою закінчила Київський художній інститут, де навчалася у Віктора Шаталіна; 1978 року — Вищі творчі курси Академії мистецтв СРСР, де була ученицею Сергія Григор'єва^[1].

Після здобуття мистецької освіти перебувала на творчій роботі. З 1994 року — у Київській академії декоративно-прикладного мистецтва та дизайну: з 2018 року — старший викладач факультету декоративно-прикладного мистецтва, доцент кафедри живопису; одночасно протягом 2003—2008 років — доцент кафедри прикладного мистецтва і дизайну реклами Інституту підприємництва, права і реклами; за сумісництвом у 2010—2015 роках — доцент кафедри графічного дизайну і реклами Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Серед учнів: Марина Ващенко, Тетяна Прачук.

Мешкає у Києві в будинку на бульварі Марії Примаченко, № 2^[2].

Творчість

Працює у галузях станкового (у реалістичній манері пише портрети, пейзажі, натюрморти) та монументального живопису. Серед робіт:

станковий живопис

• «Гуцульське весілля» (1975);
• «Зимовий краєвид» (1976);
• «Яхт-клуб» (1976);
• «Романс» (1977);
• «Товариш» (1979);
• «Пісня про Київ» (1982);
• «Лікар» (1984);
• «У прифронтовому лісі» (1985);
• «Весняні турботи» (1987);
• «Осінь на Вайгачі» (1988);
• «Батько» (1988);
• «Біля приплава» (1988);
• «Оленярі» (1989);
• «Ромашки» (1989);
• «Натюрморт із горобиною» (1989);
• «Захід сонця» (1989);
• «Краєвид України» (1990);
• «Півонії» (1992);
• «Тарас Шевченко» (1994);
• «Портрет Людмили» (1995);
• «Троянди» (1996);
• «Богдан Хмельницький» (1997);
• «Біля причалу» (1997);
• «Тетяна Гльоза» (1997);
• «Надвечір'я» (1998);
• «Ранок у парку» (2000);
• «Лілеї» (2006);
• «Льодохід на Дніпрі» (2007);
• «Тарас Шевченко в Корсуні» (2010);
• «Лікар-голкорефлексотерапевт О. Недошовенко» (2010);
• «Льодохід на Дніпрі» (2010);
• «Михайло Щепкін» (2011);
• «Передчуття тривоги» (2012);
• «Теплий жовтень» (2015);
• «Човни» (2017).

розписи у Києві

• Михайлівського Золотоверхого собору («Святий Феофіл», «Святий Горгоній», «Святий Дометіан», «Святий Уліан», «Святий Євдоким»; усі — 1999; «Іов Борецький», «Єлисей Плетенецький»; обидва — 2002);
• Надбрамної Василівської Трьохсвятительської церкви («Хрещення Господнє», «Шлюб у Кані Галілейській»; обидва — 2005);
• Успенського собору (2013);
• Церкви святих жінок-мироносиць (ікона-диптих «Воскресіння Христове. Жінки-мироносиці», 2015).

Учасниця обласних, всеукраїнських, всесоюзних та закордонних художніх виставок з 1975 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1995, 2010, 2018 роках.

Роботи художниці зберігаються у зібранні Міністерства культури та інформаційної політики України, Одеському, Чернігівському та Донецькому художніх музеях, Кременецькому краєзнавчому музеї, Музеї Тараса Шевченка в Пекіні, у приватних колекціях у Сполучених Штатах Америки, Франції^[2].

Відзнаки[1]

• Диплом Академії мистецтв СРСР (1980);
• Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва» (1983);
• Подяка Прем'єр-міністра України (2008);
• Премія імені Федора Кричевського (2010);
• Заслужений діяч мистецтв України (2017)^[3];
• Грамота Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука (2018).

У мистецтві

У 2000 році олійний портрет співачки написала українська художниця Ніна Божко^[4].