Некрасов Андрій Сергійович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Некрасов.

Андрі́й Сергі́йович Некра́сов (9 [22] червня 1907, Москва — 15 лютого 1987) — радянський моряк і письменник.

Некрасов Андрій Сергійович
рос. Некрасов Андрей Сергеевич
Народився	22 червня 1907(1907-06-22) Москва, Російська імперія[1]
Помер	15 лютого 1987(1987-02-15) (79 років) Москва, СРСР
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	СРСР
Місце проживання	Мурманськ
Діяльність	прозаїк, дитячий письменник
Alma mater	Maritime State University named after Admiral G. I. Nevelskoyd
Заклад	Політичне управління Червоної армії
Знання мов	російська[2]
Мова творів	Російська
Роки активності	1928—1987
Жанр	розповідь, повість
Magnum opus	Пригоди капітана Врунгеля (повість)
Членство	СП СРСР
Нагороди	Медаль «За оборону Сталінграда»

Біографія

Народився в Москві, в сім'ї лікаря.^[3] Мати, Людмила Федорівна Некрасова, померла після Великої Вітчизняної війни. Закінчивши школу, працював монтером і техніком на Московській трамвайній станції. У 1926 році переїхав до Мурманська і поступив матросом на риболовецьке судно. Пізніше ходив на різних судах в районах Крайньої Півночі і Далекого Сходу. У 1933 закінчив Владивостоцький морський технікум Наркомату Морського Флоту СРСР. В цьому ж році призначений заступником начальника морського управління тресту «Дальморзверпром».

Друкувався з 1928 року. Найбільшої популярності серед його творів отримала гумористична повість «Пригоди капітана Врунгеля», згодом кілька разів екранізована. Головним героєм твору став капітан Врунгель, «радянський барон Мюнхгаузен» — бувалий моряк, що розповідає про свої дивовижні подорожі по всьому світу.

З квітня 1942 року — рядовий на Західному фронті, 1942 року — співробітник фронтової газети. Член СП СРСР з 1943 року. З листопада 1943 року — в резерві ГоловПУРу в Москві.

14 квітня 1944 року, працюючи в газеті у званні лейтенанта, був засуджений Військовим трибуналом Ростовського-на-Дону гарнізону на 3 роки ВТТ. ^[4]

Після війни повернувся на літературну роботу, був членом редколегій журналу «Пионер» і літературно-художнього альманаху «Океан».^[5]

Грав професійно в футбол за клуб «Крила Рад».

Помер 15 лютого 1987 року, на 80-му році життя.^[6] Андрій Некрасов похований у Москві на Ваганьковському кладовищі^[7].

Бібліографія

• Морські чоботи, 1935 (збірка оповідань)
• Електричне сонце, 1936
• Повість про товариша Кірова, 1936 (разом з Б.С. Житковим, Б. Івантером, Б. Шатіловим)
• Пригоди капітана Врунгеля, 1937
• Зависна біографія, 1953
• Доля корабля, 1958
• Розповіді старого боцмана (збірка)
• Ми були на Діксоні (збірка)
• Як ми з Гошкою мости будували (оповідання) 1973
• Операція «Туман» (оповідання) 1972
• По морю-океану (збірка) 1988
• Розповіді про Північ та Південь, 1979
• Синє море (оповідання) 1966
• Казка про хімію, 1965