Немченко Олександр Дмитрович

Олександр Дмитрович Немченко (* 12 листопада 1953, Рівне — 2 листопада 2020, Вінниця^[1][2]) — український актор кіно і драми. Заслужений артист УРСР (1986)^[3][4].

Немченко Олександр Дмитрович
Ім'я при народженні	Немченко Олександр Дмитрович
Народився	12 листопада 1953(1953-11-12) Рівне,  УРСР
Помер	2 листопада 2020(2020-11-02) (66 років) Вінниця,  Україна[1]
Національність	українець
Громадянство	Україна
Діяльність	актор
Дружина	Немченко Жанна
Діти	донька - актриса і балерина Вікторія Немченко
Провідні ролі	В бій ідуть тільки «старики» (Іван Федорович)
IMDb	nm0625842
Нагороди та премії
Заслужений артист України (1986)
Немченко Олександр Дмитрович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Немченко.

Життєпис

Народився в місті Рівне 12 листопада 1953 року в родині Дмитра Немченка, керівника театрального оркестру, і Валентини Немченко, актриси Рівненського обласного театру.^[5][6] В 1963 році родина переїхала до Вінниці, де батьки отримали роботу в облмуздрамтеатрі ім. М. К. Садовського.

Немченко 2008 року

В 1975 закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого. Будучи студентом другого курсу в 1973 знявся у фільмі Л.Бикова «В бій ідуть тільки «старики»», де зіграв роль добродушного, веселого, безвідмовного барабанщика другої співаючої ескадрильї Івана Федоровича.

В 1975—1976 — актор Херсонського музично-драматичного театру.

З травня 1976 до травня 1977 служив у Казахстані, у звуковій розвідці — начальником акустичної бази.^[4]

Після цього 12 років працював у Вінницькому академічному музично-драматичному театрі ім. М. К. Садовського, де серед інших зіграв роль Мішки Япончика в «Биндюжник і король», блазня в шекспірівській «Дванадцятій ночі», негативного персонажа Єрмакова в п'єсі В.Дозорцева «Останній відвідувач». Всього в театрі зіграв 122 ролі. В ці ж роки знявся в 4-х фільмах, одним з яких була польська короткометражка.

В 1989 створив естрадний театр мініатюр «Іван Іванович», де був художнім керівником. Працював репетитором у Вищій Лізі КВВ України та у Київському естрадно-цирковому училищі. Після розпаду СРСР разом з колегами створив «Парадокс-дует Ігорьки», який з спектаклем «Граємо Хармса» став дипломантом конкурсу на Кубок Райкіна «Море сміху-92» в Ризі.

З 1996 до 2004 працював в Одесі у медичному центрі Порошина. Повернувшись до Вінниці в 2004 протягом декількох років продовжував практику цілителя. Професійно займався нетрадиційною (холістичною) медициною: валеолог, натуропат-ендоеколог, вібротерапевт. Атестований Українською Асоціацією Народної медицини з лікувального масажу і валеології.

У 2012 році на базі Вінницького будинку культури вчителя створив театральну студію «Ігра». У дворічний період студійці навчалися театрального мистецтва, а після закінчення більшість із них вступила до театральних ВУЗів. У теперішній час Олександр Дмитрович — пенсіонер.

Актори фільму «В бій ідуть тільки «старики»» 35 років по тому. (2008) Немченко О. Д., Федоринський А. В., Пащенко В. І. та Сагдуллаєв Р. А.

Разом з колегами, з якими знявся у фільмі «В бій ідуть тільки „старики“» їздить на зустрічі з глядачами^[7]/

Колишня дружина — народна артистка України Таїсія Славінська.^[6] Донька Олександра Дмитровича — Вікторія Немченко^[6] працювала в театрі ім. М. К. Садовського, як балерина виступала у всіх виставах репертуару театру, де задіяний балет. Серед останніх робіт: «Майська ніч», «Ревізор», «Украдене щастя», «Як повернути чоловіка», «Наталка Полтавка», «Лісова пісня».

Дружина — Немченко Жанна. У шлюбі з 2012 р.

Пішов з життя 2 листопада 2020 року у Вінниці від наслідків важкої форми діабету^[1][2].

Фільмографія

• «Кисневий голод» (1992)
• «Комбати (ТБ)» (1983)
• «Право керувати» (1981)
• «В бій ідуть тільки «старики»»(1973)
• «Важка ділянка» (1977)