Нененко Валерій Георгійович

Валерій Георгійович Нененко (рос. Валерий Георгиевич Нененко; нар. 30 березня 1950, Воронеж, РРФСР) — російський радянський футболіст, нападник, тренер.

Валерій Нененко
Особисті дані
Повне ім'я	Валерій Георгійович Нененко
Народження	30 березня 1950(1950-03-30) (75 років)
	Воронеж, РРФСР
Зріст	176 см
Вага	75 кг
Громадянство	СРСР  Росія
Позиція	нападник
Юнацькі клуби
1967—1968	«Труд» (В)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1969—1970 «Труд» (В) 34 (3) 1970—1973 «Іскра» (См) ? (?) 1973 «Металург» (Жд) 11 (0) 1973—1974 «Металург» (Л) ? (?) 1974—1976 «Труд» (В) 52 (11)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1990—1991 1992—1993 1995 1997—1998 1999—2001 2002 2003 2004 2005 2006 2012 2016—2018 2019	«Буран» (Воронеж) «Факел» (В) «Арсенал» (Т) «Кристал» (См) «Факел» (В) «Чорноморець» «Салют-Енергія» «Динамо» (В) «Ротор-2» «Факел» (В) «Астрахань» «Росарм» «Рубін» (Воронеж)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

Футболом почав займатися в 7 років. У 12 років записався в секцію ФК «Енергія» (Воронеж). Після закінчення школи, у вересні 1967 року, що Валерія зарахували в команду майстрів «Труд». Два роки виступав за дублюючий склад команди. Грав на позиції центрального нападника або нападника зі зміщенням вліво. У 1969 році переведений до основного складу^[1].

У 1970 році перейшов у смоленську «Іскру», де одночасно проходив військову службу^[1]. Після «Іскри» недовго грав за «Металург» (Жданов) і рік в ФК «Металург» (Липецьк)^[2].

Після Липецька повернувся в рідний Воронеж, де грав за «Труд» з другого кола 1974 року і до 1977 року. У 27 років завершив кар'єру гравця^[2].

Ось як сам себе оцінював Валерій Нененко:

	Посередній гравець другої ліги. Частенько перетримував м'яч, вважався індивідуалістом. Володів непоганим ударом з правої ноги, вмів пробити головою, добре біг. Але не вистачало технічної оснащеності, може навіть, більшою спритністю у володінні м'ячем. Інше [також] було при мені, особливо самовідданість
— Валерій Нененко

Кандидат у майстри спорту. Залучався до складу юнацької збірної РРФСР^[1].

Кар'єра тренера

Закінчив Воронезький педагогічний інститут. Також закінчив Вищу школу тренерів, де навчався разом з Валерієм Газзаєвим, Олександром Тархановим, Леонідом Ткаченком, Олексієм Петрушиним, Володимиром Онищенком та іншими^[3][4].

На тренерській роботі з 1977 року. Десять років працював дитячим тренером у ДЮСШ-15 (Воронеж).

З 1988-1989 років, поєднуючи навчання в ВШТ, працював другим тренером ФК «Факел», де відповідав за фіксацію техніко-тактичних дії, начитував на диктофон, потім розшифровував.

Після цього працював головним тренером ФК «Буран» (Воронеж), «Факел», «Кристал».

Найуспішнішим періодом тренерської кар'єри Нененка вважається робота в «Факелі» з 1999 по 2001 роки. У грудні 1998 року його, успішного тренера смоленського «Кристалу», запросив на тренерський пост президент «Факела» Юрій Михайлович Батищев. Нененко відмовився від трикімнатної квартири в Смоленську й прийняв запрошення^[5]. У 1999 році «Факел», посівши друге місце в першому дивізіоні, вийшов у вищий дивізіон, де грав протягом двох сезонів. Цей результат є найкращим в історії клубу^[3].

Після «Факела» тренував ФК «Чорноморець», «Салют-Енергія», «Динамо» (Воронеж).

У 2005 році працював головним тренером ФК «Ротор-2».

У 2006 році тренував «Факел». Взимку 2007 року звільнений з клубу, через важку фінансову ситуацію в команді.

У 2012 році тренував ФК «Астрахань». Залишили команду через розбіжності з президентом клубу Олександром Колосовим.

Викладав на тренерських курсах підвищення кваліфікації МОА «Чорнозем'я». З вересня 2013 року — тренер дитячої команди «Спарта» (Воронеж).

Сім'я

Батько — Георгій Миколайович все життя пропрацював водієм міжміського автобуса. Помер у 1990 році^[1].

Мати — Луїза Олексіївна, закінчивши технікум, працювала майстром, потім начальником цеху на заводі радіодеталей. У 1964 році перейшла на завод «Електроніка». Померла в 2010 році^[1].

Брат — Сергій Георгійович.

Одружений. Одружився в 26 років. У 1977 році народився син Роман.

Досягнення

Клубна кар'єра

• Друга ліга СРСР (2 зона)
  • Чемпіон (1): 1971

Кар'єра тренера

• Перший дивізіон ПФЛ
  • Срібний призер (2): 1999, 2002 (вихід у Вищий дивізіон)