Неодмінна рада

Неодмі́нна ра́да (рос. Непременный совет) — у 1801—1810 роках імператорська рада в Російській імперії, вищий дорадчий орган при імператорі. Заснована 30 березня (11 квітня) 1801 року царем Олександром I замість Ради Вищого двору, що була створена його покійним батьком Павлом І.

Неодмінна рада
Загальна інформація
Країна	Російська імперія
Дата створення	30 березня (11 квітня) 1801
Попередні відомства	Рада Вищого двору
Дата скасування	1810
Замінено на	Державна Рада Російської імперії
Голова	Микола Салтиков

Складалася з 12 представників титулованої знаті за часів імператора Олександра I:

• Д. П. Трощинський,
• П. В. Завадовський,
• А. Р. Воронцов,
• П. О. і В. А. Зубових
• та ін.

Головою був граф М. І . Салтиков.

Скасована 1810 року, замінена Державною радою.

Указ

Указ «Объ учрежденіи непремѣннаго Совѣта для разсматриванія важныхъ Государственныхъ дѣлъ» Для разсмотрѣнія и уваженія Государственныхъ дѣлъ и постановленій, вмѣсто временнаго при Дворѣ Нашемъ Совѣта, признали Мы за Благо учредить при Насъ на особенныхъ правилахъ Совѣтъ непримѣнный, составивъ его изъ лицъ, довѣренностію Нашею и общею почтенныхъ, коихъ число не ограничивая и предоставляя Себѣ ихъ опредѣленіе и уменьшеніе, назначаемъ на сей разъ Членами Совѣта Генералъ-Фельдмаршала Графа Салтыкова, Генерала отъ Инфантеріи Князя Зубова, Генерала отъ Инфантеріи Графа Зубова, Дѣйствительнаго Тайнаго Совѣтника и Вице-Канцлера Князя Куракина, Генерала отъ Инфантеріи и Вице-Президента Военной Коллегіи Ламба, Генерала отъ Инфантеріи и Генералъ-Прокурора Беклешова, Дѣйствительнаго Тайнаго Совѣтника и Государственнаго Казначея Барона Васильева, Генерала отъ Кавалеріи и Санктпетербургскаго Военнаго Губернатора Графа Фонъ деръ Палена, Дѣйствительнаго Тайнаго Совѣтника Князя Лопухина, Дѣйствительнаго Тайнаго Совѣтника и Министра Коммерціи Князя Гагарина, Адмирала и Вице-Президента Адмиралтействъ-Коллегіи Графа Кушелева и Тайнаго Совѣтника Трощинскаго. Въ основаніе дѣйствія сего Совѣта, дали Мы ему особенный Наказъ. И какъ по силѣ онаго Совѣтъ долженъ снабдить себя всѣми свѣденіями, до Государственныхъ частей относящимися: то о достовленіи ихъ по требованію Совѣта во всемъ совершенствѣ, соотвѣтственномъ важному ихъ предназначенію сего мѣста, Сенатъ Нашъ имѣетъ учинить надлежащимъ мѣстам точнѣйшія предписанія. (*) Правительствующій Сенатъ, по выслушиваніи сего указа, Приказали: О семъ Высочайшемъ Его Императорскаго Величества соизволеніи во всѣ Присутственные мѣста и Губернскія Правленія послать указы, которымъ предписать, чтобъ всѣ требованія Совѣта, въ разсужденіи доставленія свѣденій, исполняемы были съ точнѣйшим наблюденіемъ Высочайшаго повеленія и съ возможною поспѣшнастію; въ Святѣйший же Синод и въ Московскіе Сената Департаменты сообщить вѣденіи. Указы посланы въ Апрѣле мѣсяцѣ.

Члени

• 11 квітня  — 17 червня 1801: генерал від кавалерії, граф Петер-Людвіг фон дер Пален^[1]
• Воронцов Олександр Романович, канцлер, міністр закордонних справ.